Ім’я Ірисі Ликович стало відомим після виходу у львівському видавництві «Піраміда» книжки новел «Перелітна». Про 22–річну закарпатку заговорили: хтось зі здивуванням і повагою, а хтось — шпетив, на чому світ стоїть. Поміж тим, аби набратися нових вражень і вивчити німецьку мову, випускниця Ужгородського національного університету подалася до Німеччини. Наша розмова з однією з найперспективніших закарпатських літераторок відбулася в Ужгороді під час її вакацій і торкалася життя в такій близькій і водночас далекій Європі.

У коштовній діадемі великодніх свят іменини першомученика Степана (або Стефана), що настають третього дня після Різдва Христового, мабуть, не такі помітні, як вшанування Василія Великого чи зимового Івана. Та цілком можливо, що невдовзі ім’я цього помічника апостолів часів раннього християнства, архідиякона, котрий перед стратою (каменуванням за приписами Мойсея) насмілився сказати вищим іудейським духівникам, що то вони розп’яли самого Бога, стане більш відомим. Принаймні серед відвідувачів Манявського скиту. До цьогорічного Великодня, як сподівається автор ідеї Степан Сворак, у тамтешньому Хрестовоздвиженському соборі буде встановлена унікальна ікона «Каменування першомученика Степана».
— Монастир, що відроджується після двохсотлітнього занепаду, потребує від жертводавців прикрас, які б підкреслювали його велич, — каже пан ректор. — Оскільки мене на честь діда нарекли Степаном (у перекладі з грецької — «увінчаний») і я маю ім’я, спільне з першомучеником, то й вирішив подарувати скитові ікону. За роботу береться відомий в Україні іконописець. Цей задум народився вже після того, як нам із першим проректором Національного педагогічного університету імені Драгоманова Володимиром Бехом вдалося відреставрувати надмогильну мармурову плиту засновників скиту Йова і Феодосія, що два століття пролежала під престолом храму у селі Маркова.

Учора ЦВК зареєструвала кандидатом у президенти Росії Дмитра Медведєва. «Корочку» кандидата голова ЦВК Володимир Чуров передав не особисто Медведєву, а його повпреду, секретарю президії ради партії «Єдина Росія» В’ячеславу Володіну. У відповідь на закиди комуністів, що, мовляв, передвиборча кампанія ведеться з перекосом у бік ставленика Путіна, пан Володін відказав: «Наш кандидат небагатослівний, але оскільки займається справою і багато їздить країною, то й привертає увагу ЗМІ». Самоагітація на межі з адмінресурсом триватиме й надалі, адже законодавство не вимагає від першого віце–прем’єра брати відпустку на час кампанії. У будь–якому разі соціологічні опитування свідчать: Медведєв переможе.

ЦРУ зробило висновок, що за вбивство лідерки пакистанської опозиції Беназір Бхутто відповідальні терористична організація «Аль–Каїда» та прибічники племінного вождя Байтуллаха Мехсуда. Директор ЦРУ Майкл Хейден підтвердив у інтерв’ю «Вашингтон Пост», що висновки його відомства «збігаються з попередніми оцінками пакистанської влади».

На президентських виборах у Сербії, які відбулися у неділю, не вдалося визначити переможця. З дев’яти претендентів найбільше голосів набрали кандидат від ультранаціоналістичної Радикальної партії Томіслав Ніколич (39,4 відсотка голосів) та діючий президент, проєвропейський ліберал Борис Тадич (35,4 відсотка). Про це після підрахунку 90 відсотків бюлетенів повідомив учора ЦВК Сербії. Активність виборців була на подив високою — 60 відсотків, що є найвищим показником після виборів 2000 року, які відбулися після перемоги демократичної революції і повалення режиму Мілошевича.

У неділю в Тбілісі Михаїла Саакашвілі було приведено до присяги на другий президентський термін. Церемонія була скромною: на площі перед приміщенням парламенту зібралося від п’яти до семи тисяч осіб. Були присутні лише 5 президентів — Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Румунії та делегації ще 17 країн. Грузини звернули особливу увагу на те, що «любий друг» — Україна, — на відміну від першого терміну Саакашвілі, не пошанував високим представництвом. Ні Президент Віктор Ющенко, який є кумом Михаїлу Саакашвілі, ні Прем’єр Юлія Тимошенко не прибули.

Бурхливе обговорення громадськістю інциденту на Банковій між Юрієм Луценком та Леонідом Черновецьким зовсім не торкнулося одного очевидного аспекту: обоє учасників порушили етику та присягу державного службовця. Байдуже, хто давав ляпас — чоловік, киянин чи громадянин, або хто цілив у коліно й хотів «відповісти по–чоловічому». І для міністра, і для мера такі дії, підтверджені власними зізнаннями, є неприпустимими відтоді, як у їхніх трудових книжках з’явився коротенький запис із датою: прийняв присягу державного службовця. Крапка.

«Не обіцяю, а гарантую Києву — нову владу!» — мужньо звівши брови, запевняв киян із передвиборчих плакатів Юрій Луценко. Минули вибори, Луценко повернувся у крісло міністра внутрішніх справ, а тодішня київська влада й досі продовжує свою чорну справу, розпочату ще попередниками, яких в особі Олександра Омельченка той же Луценко запросив до списку «Народної самооборони». Розкрадання–роздавання за безцінь дорогоцінної столичної землі, забудова історичного центру, вирубування останніх зелених насаджень і ще багато чого іншого, менш помітного неозброєними очима простих громадян.

Розпочався процес передачі президентського полку Збройних сил України, який має на озброєнні бронетранспортери, до Управління державної охорони. Принаймні такою новиною «порадував» громадськість на вихідних екс–міністр оборони, а нині — голова Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко. За його словами, УДО намагається перепідпорядкувати елітний полк ЗСУ вже протягом трьох років. Пан Гриценко на посаді міністра був категорично проти, але нині «вирішення цього питання перейшло у практичну площину».