Ляпаси у столиці

«Не обіцяю, а гарантую Києву — нову владу!» — мужньо звівши брови, запевняв киян із передвиборчих плакатів Юрій Луценко. Минули вибори, Луценко повернувся у крісло міністра внутрішніх справ, а тодішня київська влада й досі продовжує свою чорну справу, розпочату ще попередниками, яких в особі Олександра Омельченка той же Луценко запросив до списку «Народної самооборони». Розкрадання–роздавання за безцінь дорогоцінної столичної землі, забудова історичного центру, вирубування останніх зелених насаджень і ще багато чого іншого, менш помітного неозброєними очима простих громадян.

Власне, кияни вже давно збагнули, що справедливості на цьому світі — принаймні обмеженому українськими й насамперед столичними реаліями — немає, тому обіцянкам колишнього провідника «України без Кучми» не надто йняли віри. Справді, ну що зробить той Луценко (який уже давно «не той», яким був чи прикидався колись), якщо жоден закон, жоден прокурор, жоден депутат чи Президент не може (не хоче, сам причетний — потрібне підкреслити) завадити навіть будівництву «висотки» на двадцяти квадратних метрах скверика в центрі столиці, не кажучи вже про руйнування історичних пам’яток. Що й казати про зміну міської влади, у якій представники кожної політичної сили мають свій інтерес (сина–небожа–кума–свата–шмат землі тощо).

Але на подив, минулої п’ятниці Луценко таки дещо зробив. І сказати, що на його місці не хотіли б опинитися сотні тисяч киян обох статей, означало б покривити душею. Дякуємо, Юро, що дістав туди, куди наші руки закороткі. Та тільки хіба ЦЕ називається «гарантуванням нової влади»? Так, більшість із нас охоче врізали й відрізали б «космічному» мерові те, чим «мужчини зазвичай гордяться», але ж це ми — безсилі, безправні, зневажені всіма можливими владами кияни. А ви, Юрію Віталійовичу, міністр, політик і потенційний кандидат у мери. І тим киянам, у яких болить душа за рідне місто, вже байдуже, чи звільнять вас після цього з посади за порушення присяги держслужбовця. Бо обіцяли ви їм не ляпаси Черновецькому, а зміну влади. Та чи багато насправді для цього зробили?

Зрештою, їм байдуже навіть, чи підете ви після такого чоловічого вчинку на вибори міського голови й чи переможете. Адже столична влада від цього однаково не зміниться. Надто вже вигідне й прибуткове це задоволення — керувати Києвом, аби кожному, хто приходить у крісло градоначальника, кияни зрештою не мріяли дати по пиці.