Раніше засудженого 27–річного чоловіка правоохоронці підозрюють щонайменше в п’яти навмисних убивствах. Щоправда, слідство поки що довело тільки три — 7–річної дівчинки, 13–річного хлопчика та 55–річної жінки. Перше з них датується ще 2002 роком. Його обставини тоді приголомшили мешканців Нікопольщини. Троє дівчаток поверталися з пляжу додому, коли шлях їм перегородив незнайомий молодик, запропонувавши покупатися ще. На таку пропозицію погодилася тільки одна. Після цього дівчинку ніхто більше не бачив, незважаючи на те, що на її пошуки були кинуті значні сили. І хоч тіло нещасної не знайдено дотепер, як розповів начальник Нікопольського міськвідділу міліції Андрій Фадєєв, затриманий в убивстві вже зізнався. Він утопив дитину у прибережній зоні. Якогось вантажу при цьому не прив’язував, заплутавши тіло у водоростях.

Трагедія, яка сталася у ніч із суботи на неділю на Рівненщині, коли п’ятеро хлопців і дівчина потрапили під колеса пасажирського потяга, є нещасним випадком, заявив на прес–конференції директор «Укрзалізниці» Василь Мельничук. За його словами, розслідування триває, і попередній висновок МВС та прокуратури такий: в інциденті немає вини машиніста фатального потяга №43, передає УНІАН. «Машиніст зробив усе можливе», — сказав пан Мельничук.

Позавчора вранці в одній з кімнат гуртожитку №1 Полтавського національного технічного університету було виявлено бездиханне тіло двадцятирічного студента цього вузу. Він помер від отруєння чадним газом. Фахівці–вогнеборці констатували факт «довгограючої» нічної пожежі у згаданій кімнаті: на ліжку жертви фактично зотліли матрац і постільна білизна...

«УМ» уже писала про намагання міської влади реорганізувати ЦМКЛ, звівши її до рівня районної лікарні. Згадували ми й про те, як з 2002 року триває епопея з корпорацією «Проміндустрія», яка отримала від лікарні 1 гектар землі в обмін на зобов’язання побудувати консультативну поліклініку, адміністративно–господарчий комплекс та відділення патологоанатомії. Минуло шість років, а інвестори так і не виконали своїх обіцянок. Хоча, за логікою Київради, рядовій районній лікарні не личить обзаводитися таким добром. Тобто згаданий гектар може бути використаний для інших цілей. Ба, навіть не один гектар, а й усі двадцять, якими у центрі міста володіє лікарня.

Подія викликала ажіотаж столичної публіки та широку полеміку в пресі. Не менш взаємним та непідробним був і інтерес Реріха до Києва — вперше художник побував на наших теренах у 1896 році. Поїхав глибоко вражений побаченим у київських соборах та монастирях: «Перед очима ще сяє Візантія золотом і смарагдом тканин, емалей... Повз нас проходять строкаті фіно–тюрки. Загадково з’являються величні арійці. Залишають згаслі вогнища невідомі мандрівничі... Коли суджено замість притупленої національної течії скластися чарівливому «неонаціоналізмові», то головним його скарбом буде велика давнина — вірніше: правда і краса великої давнини», — писав він.

Пересічні українці, самі про це не здогадуючись, вже стоять однією ногою у Світовій організації торгівлі. Цілком імовірно, що СОТ прийме нашу державу до своїх рядів уже в перших числах лютого. Втім широкий загал нині більше хвилює не дата, а наслідки. Адже експерти переконані: вплив організації так чи інакше відчують практично всі мешканці країни — своїми гаманцями.
Дуже схематично проблема виглядає так: вітчизняні товаровиробники та обслуговуючий сектор вільної конкуренції можуть і не витримати. І якщо держава не потурбується, то вони своїми «тілами» вимостять зручну дорогу для потужного західного концерну. Натомість через скасування різного виду мита в Україні можуть суттєво подешевшати імпортні товари. І тут уже кожен із нас, хто періодично відвідує торговельні центри, має шанс бути у виграші. Нині «Україна молода» вирішила вивчити проблему глибше.

«Прем’єр–міністр Канади Стівен Харпер вдався до непотрібних, недоречних та «перегрітих» спекуляцій, висловивши припущення, що виведення канадських військ з Афганістану може становити небезпеку для НАТО», — заявив у Брюсселі речник Альянсу Джеймс Аппатерей. Такою була відповідь на позавчорашню заяву глави уряду Канади про те, що канадський військовий контингент в Афганістані буде збільшено лише в тому випадку, якщо решта країн НАТО також збільшать свою військову присутність у цій країні.

Народний депутат Володимир Ландик — фігура в луганському політикумі неоднозначна. Рідний брат очільника донецької компанії «Норд» Валентина Ландика, він і сам є типово «донецьким». Не лише за партійною приналежністю, а й, скажемо так, психологічно. Наприклад, це проявляється в його агресивній манері ведення бізнесу, особливо на етапі «первинного накопичення капіталу». Але все ж таки це бізнес — на відміну від рейдерства, яке практикували місцеві «комсомольці», дорвавшись до адміністративної влади в регіоні за сприяння Леоніда Кучми.
Володимир Іванович може вважатися медіа­магнатом обласного масштабу — він контролює один із трьох загальнообласних телеканалів, FMстанцію, обласну газету і сайт. Але (знову це «але») навіть під час двох останніх виборчих кампаній у його студії нерідко з’являлися представники інших партій, у тому числі «помаранчевого» забарвлення, а в газеті можна було навіть зустріти публікації з критикою на адресу «регіоналів». У розмові з кореспондентом «УМ» засновник і колишній лідер Луганської обласної організації Партії регіонів і сам вельми дошкульно висловлюється про деяких «синіх». Ми почали інтерв’ю із запитання про «з’їзд сепаратистів­2» у Сіверськодонецьку, що відбудеться в лютому.