Не витурювати до Росії, де його життю нібито загрожує небезпека, редактор кемеровської регіональної газети «Російський репортер» та керівник місцевого відділення опозиційного «Об’єднаного громадянського фронту» пан Косвинцев просив нашу владу ще в лютому 2007 року. За його словами, у РФ недругів нажив через публікацію низки матеріалів, в яких викривав корупцію серед місцевих чиновників, у високих міліцейських колах, а також за співробітництво з опозиційною «Новою газєтою», де свого часу працювала покійна нині журналістка Ганна Політковська. Оскільки, стверджував Олександр Косвинцев, на батьківщині на нього полюють спецслужби, залишився чекати на відповідь української сторони про надання політичного притулку, не повертаючись до Росії.

«Це страшна втрата, — засмучено сказала «УМ» актриса Ольга Сумська. — Можна сказати, що він був режисером мого життя, адже популярність, слава, нові ролі й пропозиції прийшли до мене після серіалу «Роксолана». Я хотіла попасти потім у кожну його картину, і він мене пробував, але акторів затверджували в Москві, бо всі фільми зараз знімаються за російські гроші, і, відповідно, вони там затверджували російських актрис. Більше того, пропрацювавши більше 10 років у театрі імені Лесі Українки, звання «Заслужена артистка України» я теж одержала з подачі Бориса Костянтиновича і студії «Укртелефільм».

Коли у грудневій програмі «Кіно UA» (УТ–1) я почув, що на початку нинішнього десятиліття фільм Тараса Томенка «Тир» отримав головний приз Берлінського кінофестивалю, то лишалося тільки руками розвести. Раніше доводилося чути про «Срібного ведмедя»... Ставки ростуть — ну, хто більше? Не було такого призу — хоча б тому, що 10–хвилинна студентська картина не брала участі у конкурсній програмі. Її відзначив якийсь американський фонд... Добре й почесно, але ж за тим почалася хлєстаковщина. Просив би журналістів не смішити людей і перевіряти факти. Нині це не таке вже й трудне завдання.

Гострий панкреатит (запалення підшлункової залози) сьогодні вийшов на третє місце серед захворювань, які потребують хірургічного втручання, після апендициту і холециститу. Звідки береться ця хвороба? Чому підшлункова залоза дуже не любить, коли її навантажують зайвою роботою? У яких випадках врятувати життя людини можуть лише хірурги? Відповіді на ці та інші запитання «УМ» шукала в завідувача відділу хірургії підшлункової залози і реконструктивної хірургії жовчних проток Національного інституту хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, заслуженого лікаря України, доктора медичних наук, професора Володимира Копчака.

Знаменитому агентові 007 дуже пощастило: як відомо, у кожній новій пригоді компанію йому складає нова дівчина. І всі вони звісно красуні — інакших Джеймс Бонд не обирає. Але серед прекрасних супутниць кіношного Джеймса Бонда трапляються й не дуже достойні такого суперчоловіка панянки. З метою з’ясувати, яка з 21 подружки шпигуна Британської корони найменше відповідає високому званню «дівчини Бонда», серед шанувальників «бондіани» було проведене опитування. І, хоч це й дещо несподівано, «перемогла» в ньому Деніз Річардз — її героїню у фільму «Цілого світу мало» визнали найгіршою з усіх подружок агента 007 (його тоді грав Пірс Броснан). На думку учасників опитування, Деніз упоралася зі своєю роллю просто жахливо, так само й виглядала у своїй «уніформі», що складалася з сексуальних шортиків і підрізаного топіка.

Кейт Бланшетт — акторка, без перебільшення, славетна. Її знають і шанують і в рідній Австралії, і в країні «фабрики мрій» — США, і в Британії. Щодо мешканців Британських островів — то ще б пак, адже Бланшетт зіграла королеву Англії Єлизавету I в історичній драмі 1998 року «Єлизавета», за що отримала головні призи Британської кіноакадемії та премію «Золотий глобус». Минулого року на екрани вийшов фільм «Золотий вік» — продовження історії тієї ж англійської монархині. За участь у цій стрічці Кейт висунули на здобуття «Оскара» й «Глобуса» 2008 року в номінації «найкраща жіноча роль».

Компанія «Майкро­софт» подала патентну заявку на систему стеження за співробітниками. Нова технічна вигадка дозволить визначати ефективність роботи людини, її фізичне самопочуття і навіть компетентність. Словом, буде повністю контролювати співробітників. Тож будь–який роботодавець зможе придбати таку установку і в людини не залишиться жодних таємниць ні від працедавця, ні від колективу. У склад системи входять датчики, які вимірюють частоту серцебиття працівників, температуру тіла, кров’яний тиск і стежать за їхніми рухами. Датчики також уловлюватимуть «сигнали мозку», які свідчитимуть, чи переживає людина стрес.

У ніч на понеділок, досхочу награвшись на автоматах й випивши горілки на дискотеці, підлітки влаштували на міському кладовищі Могилів–Подільського справжні сатанинські розваги. Били ногами і руками пам’ятники на могилах померлих, демонструючи один перед одним силу. Двом із них 14 років, трьом — по 17. Як розповіла «УМ» співробітник відділу зв’язків із громадськістю обласної міліції Вінничини Анна Олійник, на цвинтарі підлітки продовжили пиячити, а потім захотілося адреналіну і демон­страції власної значимості. Хтось перший вдарив ногою по пам’ятнику, і гранітна плита покірно впала. Тоді всі п’ятеро заходилися гарцювати кладовищем і бити, трощити, ламати. Під руки попав маленький хрест з дитячої могилки. Його вирвали і кинули долу. Продовжували, поки не набридло...

На Черкащині в районному центрі Чорнобай нині тільки й балачок про одного з тамтешніх банкірів, котрому на життя не вистачало зарплати. Тому він і заліз у кишеню до комерційного банку, філією якого керував. Для того щоб розжитися грошима та поправити своє фінансове становище, чоловік зібрав анкетні дані тих чорнобаївців, котрі не були клієнтами його банку, написав замість них заяви про те, аби їм відкрили кредитні картки «Універсальна» та «VISA CLASSIK».

Цю справу вже охрестили однією з найкривавіших в історії української криміналістики. Майже два роки її розслідуванням займалася Генпрокуратура — справа виросла до 80 томів. На рахунку семи членів банди 11 убивств та численні розбійні напади зі 110 (!) потерпілими. Троє бандитів свого часу працювали у спецпідрозділі «Беркут», а ще один — охоронцем у Саксаганському райвідділі міліції Кривого Рогу. Ще троє були спортсменами, серед яких і тренер зі східних єдиноборств. Усі були натреновані настільки, що чинити їм опір не було ніякого сенсу. Та й плани нападів бандюки відпрацьовували до найменших дрібниць, а з місця події зникали блискавично.