Позавчора Сполучені Штати жили наразі найбільшою подією цьогорічних президентських виборів: так звані праймеріз, тобто попередні вибори, відбулися відразу в 24 штатах, зокрема з ключовим з огляду на найбільшу кількість населення — Каліфорнією.
Верховна Рада знову збереться на пленарне засідання наступного вівторка. Позавчора, в день відкриття другої сесії, більшість і меншість знову не змогли порозумітися в проблемних питаннях. «Завтра нічого не буде, в п’ятницю нічого не буде, і до цих безплідних дискусій ми мали б повернутися в понеділок», — розповів після погоджувальної ради «нашоукраїнець» Роман Зварич.
Руки у володаря «Оскара» «За кращий мультфільм 2000 року», росіянина Олександра Петрова, як і, здається, вся шкіра, просякнуті фарбою. Режисер, художник та аніматор, який отримував гран–прі на численних кінофестивалях (престижний «Тріумф», культова «Ніка», благодійний «Лучезарний ангел», християнський «Радонеж»), приїхав в Україну в рамках фестивалю анімаційного кіно «Крок» відпочити від малювання. Попри його перемоги, Петров далеко не світська людина, не має свого смокінгу, не любить надмірної уваги журналістів, своєю простотою чимось нагадує актора і лідера російського андеґраунду 80–х Петра Мамонова: такий же спокійний до всього блискучого, що називається славою. «УМ» на власні очі спостерігала, як художник оживає від внутрішнього заглиблення, як його очі починають блищати від водіння пальцями по склі, протертому заздалегідь спиртом, і як створюється перша картинка невідзнятого мультика.
«Ви ще не знаєте, хто такий Олександр Петров. Мультфільми дивитися мало. От коли почну малювати, розказувати про всі секрети...», — каже Петров перед майстер–класом у Будинку кіно, витискаючи олійну фарбу з декількох тюбиків біля скла, яке лежить на білому папері.
Загратований ящик із твариною стоїть на території розореного сільськогосподарського підприємства в селі Киселівка. Фермер і власник Микола Гудименко завів ведмедя для власної втіхи кілька років тому. Але приблизно рік тому покинув усе й подався до Києва. Ошукані працівники господарства з часом перестали годувати клишоногого. А місцеві жителі хижого велетня бояться — свого часу він уже покалічив чоловіка та жінку, які з п’яних очей полізли до клітки. Жінці він обгриз руку, чоловіку — ногу. Незважаючи на це, у двір, де стоїть клітка зі звіром, може зайти будь–хто: ворота зламані і лежать просто на землі.
Урядовці Юлії Тимошенко засідають часто, довго і бурхливо. А напружена робота вимагає належних умов і душевного комфорту. Ноухау від протокольної служби Кабміну на вчорашньому засіданні — пузаті чайники із гарячими напоями, причому для кожного запрошеного — окремий. Елегантні цукерниці, горнятка, ложечки, білосніжні серветки, метушливі офіціантки — все це надавало офіційному заходу легку атмосферу невимушеності, радості, свята.
Майже рік минув відтоді, як українські офіцери долучилися до миротворчої місії з відновлення інфраструктури провінції Гор у складі литовського контингенту Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані. Про те, як наші фахівці працювали в місцевій операційній без води й тепла, як на п’ять днів повернулися у XIV сторіччя та як рятували від смерті майже безнадійного хлопчика, «УМ» дізнавалася з телефонних розмов та листування безпосередніми учасниками згаданих подій.
Фристайл як вид спорту в Україні почав розвиватися у 1980 році — на 20 років пізніше, ніж на Заході. Українці в збірній СРСР одразу вийшли на лідерські позиції. З 1987–го по 1992 рік чемпіонат Союзу та СНД вигравали наші Сергій Бут, Юрій Ковирзанов, Сергій Ляшенко, Наталія Шерстньова, Інна Полієнко, Любов Кручиніна. Центром розвитку нового виду спорту став… південний Миколаїв, де атлети — щоправда, лише влітку — шліфували свою майстерність на трампліні для стрибків у воду. За словами державного тренера Антоніни Данилової, нині ця база перебуває в плачевному стані, а всі прохання про реконструкцію розбиваються на друзки об стіну безгрошів’я. Але український фристайл розвивається — днями наш Станіслав Кравчук виграв етап Кубка світу в американському Дір–Веллі. З Антоніною Даниловою ми говоримо не лише про цю перемогу, а й підґрунтя для наступних.
Після дощику в четвер поблизу колишньої Берлінської стіни в багатоповерховому й модерновому Berlinale Palast відкриється один із найавторитетніших кінофестивалів світу. На відкритті покажуть документальну стрічку Мартіна Скорсезе Rolling Stones. Shine a Light. Першу частину можна не перекладати — йдеться про легендарну рок–групу. Ну, а друга дуже підходить для самої церемонії відкриття фестивалю — «Хай буде світло».
Метушня навколо харківського метрополітену чимось нагадує розминку владних та бізнесових еліт міста перед битвою за крісло міського голови. Принаймні у неї дружно втяглися одні й ті ж дійові особи. Тобто команда теперішнього мера — «регіонала» Михайла Добкіна — з одного боку, та концерн АВЕК, яким опікується потенційний претендент на цю посаду, БЮТівець Олександр Фельдман — з другого. Колегу по демократичній коаліції у битві за метро (і, вірогідно, за посаду мера) підтримує голова облдержадміністрації Арсен Аваков. Причому ситуація зайшла так далеко, що сторони не менш дружно просять Київ виступити у ролі третейського судді.
Темою номер один волинського політичного бомонду залишається таран, що його вчинив на «Лексусі» екс–нардеп, а нині голова фракції БЮТ у Волинській обласній раді Олександр Свирида, проти звичайнісінького «Фіата», припаркованого на стоянці біля облдержадміністрації.
