Віктор Ющенко переконаний, що вихід кількох політиків із партії «Народний союз «Наша Україна» не призведе до розколу коаліції. «Я буду докладати всіх зусиль для того, щоб коаліція працювала, і це не є загрозою існування коаліції», — відзначив Президент, перебуваючи у Франції.
Робочий візит Президента Ющенка до Парижа був коротким, як тост. Багатьом ця поїздка, яка охопила позавчорашній вечір, здалася несподіваною. За даними «УМ», вона готувалася з минулого тижня. А от кореспондент агенції «Франс пресс», яка телефонувала в нашу амбасаду в Парижі, каже, що в посольстві України не знали про візит.
Американському військовому флоту в Тихому океані учора вдалося з першої спроби влучити антибалістичною ракетою у небезпечний шпигунський супутник. Нагадаємо: відразу після запуску в грудні 2006 року супутник вийшов із ладу і загрожував впасти на Землю, за підрахунками Пентагона — 6 березня.
Цього року виповнюється 360 літ від початку національно–визвольної війни українців під проводом Богдана Хмельницького. Що ж писали про неї і взагалі — про українських козаків тодішні літописи? У національних архівах різних країн світу зберігається чимало тогочасних історичних хронік іноземними мовами. Серед найцікавіших — «Щоденник», писаний у XVI столітті німецькою мовою Еріхом Лясотою, зберігається у Публічній бібліотеці у німецькому місті Будишине; «Дорожні нотатки» написані у Львові у XVII столітті вірменською мовою Симоном Лехаци, знаходиться книга в польській «Бібліотеці народовій»; «Записки» Мартіна Груневега XVI століття німецькою мовою, зберігається у Гданську. Одним із маловідомих для широкого кола читачів, але популярним серед істориків усього світу, є літопис «Кам’янецька хроніка», написаний у часи становлення й розквіту запорізького козацтва у XVI—XVII століттях у місті Кам’янець–Подільському. Оригінали рукопису написані кипчацькою та вірменською мовами вірменськими священиками з Кам’янця — Акопом і Аксентом. Старовинні аркуші нині зберігаються у Національному архіві Лондона, Національній бібліотеці Парижа, національних книгосховищах у Венеції та Єревані.
Дводенний марафон 1/8 фіналу Ліги чемпіонів завершився позавчора ввечері чотирма видовищними матчами із закрученою інтригою та драматичною розв’язкою. Головний фаворит турніру за версією букмекерів — іспанська «Барселона» — складала іспит у Глазго, де місцевий «Селтік» намагався піднести подарунок своїм палким уболівальникам. Однак майстерна гра каталонців змусила «кельтів» визнати поразку — 3:2. Підопічні Франка Райкарда після матчу в один голос стверджували, що це була їхня найкраща гра в цьому сезоні.
На дверях Міністерства культури і туризму України висить табличка: «Вибачте за незручності. В Міністерстві іде ремонт». До цього ремонту новий міністр Василь Вовкун не має жодного відношення, каже: гроші завжди приходять в останньому кварталі року, тож це доробляють старі проекти. Зате до прихованого від стороннього ока внутрішнього ремонту культурної галузі він докладає багато зусиль, починаючи від підготовки законопроектів, необхідних для перезапуску виконавчого механізму, і концептуальних засад, культурної стратегії, закінчуючи пошуком додаткових фінансових джерел для галузі й головними ідеологічними мистецькими проектами. Наприклад, недавно Василь Вовкун зустрічався з найвідомішим на Заході і найскандальнішим в Україні театральним режисером Андрієм Жолдаком — домовлялися про постановку спектаклю за романом Василя Барки «Жовтий князь». Цей роман про Голодомор, як і сам письменник, довгий час був заборонений в Україні. Тож тим гучніше сьогодні може «вистрілити» твір — причому міністр каже, що в планах не тільки показати виставу в Україні, а й провезти її по престижних міжнародних театральних фестивалях, щоб ця тема зазвучала на високому мистецькому рівні. Так само важливим і принциповим Василь Вовкун вважає проведення наступного року 20–го, ювілейного, фестивалю «Червона рута» і можливу подальшу його реанімацію. «Я дбаю про нього не тільки тому, що як режисер мав відношення до фестивалю. «Червона рута» — це не споживацький фестиваль, він рухався від району до області, знаходив усе найталановитіше і доводив до хорошого результату».
Кадрові пертурбації, які струшували інші міністерства зразу після приходу нового уряду, Мінкульттуризму не зачепили — тут усі залишилися на своїх місцях, правда, апарат дуже напружений. Василь Вовкун поки втілює свої плани через команду радників, серед яких — відомі в мистецькому середовищі люди: Сергій Проскурня, Кирило Стеценко, Олег Репецький. «Можливо, вони не такі практичні й прагматичні, але в них є свої духовні цінності, яких тут дуже не вистачає», — каже пан Василь з надією, що симбіоз свіжоголових митців і професійних чиновників дасть хороший результат. «В сьогоднішніх коридорах влади треба вміти не загубитися і не втратити свою позицію, бути незалежним, інтелектуально і морально дуже стійким, наполегливим у досягненні своєї мети», — каже він, спираючись і на власний досвід.
Що змінилося в кабінеті міністра? Які матеріальні культурні цінності в першу чергу переніс на своє робоче місце міністр–колекціонер, режисер і взагалі творчий чоловік? На стінах — нейтральні пейзажі, натюрморти з квітами. «Поки нічого не міняв, тому що хочу змінити все, — розводить руками міністр культури і туризму. — Поки руки не доходять, треба займатися іншими справами».
Олександр Омельченко вже два роки як не мер Києва, але зберіг у собі стару чиновницьку звичку бути обережним у висловлюваннях і делікатним у кроках. За президентства Кучми це дозволяло йому порозумітися і з гарантом, і з тодішньою опозицією. Нині Омельченко — народний депутат від «НУНС», обраний за списком Луценкової «Народної самооборони»; чільний союзник Луценка в «боротьбі за Київ». Очолює парламентський Комітет з питань місцевого самоврядування та державного будівництва. Каже, що комітет працює, хоча парламент простоює вже більше місяця.
На лацкані піджака Сан Санич носить не значок нардепа, а герб Києва. 69–річний політик, котрий більше звик бути господарем, підвищує голос, коли говорить про дії команди свого наступника Черновецького. І сам відкидає звинувачення, ніби за його, Омельченкового, мерства почалося розбазарювання землі й незаконне будівництво у столиці.
