Отже, на парламентських полях — перемир’я. «Регіони» зачохлять кульки і заховають свою дуту зброю до наступної оказії. Адже вчора лідери чотирьох парламентських фракцій (окрім комуністів) узгодили протокол порозуміння, тож 4 березня (у найближчий сесійний день) Рада запрацює. Такі підсумки підбив спікер Арсеній Яценюк, зазначивши, що напередодні знакового дня, тобто у понеділок, учасники переговорного процесу підпишуть політичну угоду, що складається зі згаданого протоколу та розкладу засідань Верховної Ради. З цієї нагоди у парламенті навіть чекають на Президента — було б знаковим, зауважив Яценюк, якби робота парламенту відновилась зі щорічного звернення Президента.

Напередодні з’їзду в Сіверсь­кодонецьку ляльководи включили ще один антиукраїнський механізм. 22 лютого у Москві провів прес–конференцію одіозний ужгородський священик Московського патріархату Димитрій Сидор, щоб оголосити кілька суто антидержавних тез. Головна з них — Закарпаття має стати «самокерованою територією під протекторатом Росії і Європи». І причина для цього у Сидора знайшлася — «етноцид русинів».

«УНР, проіснувавши лише близько року, спромоглася зробити багато, — каже заступник директора Українського інституту національної пам’яті Владислав Верстюк, який до цього очолював відділ Української революції 1917—1923 років в Інституті історії НАНУ. — І в цьому, безперечно, велика заслуга Михайла Грушевського». Ще до проголошення в ІV універсалі (січень 1918 року) самостійності УНР Центральна Рада встигла здійснити низку важливих соціальних та економічних реформ, спрямованих на захист суверенітету. Саме в УНР з’явилися перші українські паперові гроші. На той час це було зухвалим кроком. Ще влітку 1917–го Михайло Грушевський оголосив конкурс на кращі ескізи національної валюти. Їх автором став відомий художник Георгій Нарбут, який повернувся в Україну з Петербурга з першими променями української державності. Працюючи над ескізами, він ретельно вивчив стародавні київські монети і дійшов висновку, що на купюрах обов’язково має бути тризуб із хрестом.

«Сама думка про мене як Едіт Піаф була абсолютно божевільною! Але Олівер чомусь вважав її очевидною. Коли він мені про це сказав, я вирішила не сперечатися — яка може бути суперечка з ненормальним. А потім прочитала сценарій... І захотіла стати такою ж божевільною, як він!».
Так тепер уже «оскароносна» Маріон Котійяр розповідає про те, як вона погодилася зіграти роль легендарної французької співачки у фільмі Олівера Даана «Життя в рожевому кольорі». Із «божевіллям» актриса вгадала — завдяки цій роботі Маріон посправжньому прославилася, здобула чимало нагород (серед яких «Оскар» для неї далеко не найголовніша) і любов та шану співвітчизників. Хоча ризикувала неабияк, адже Піаф — фігура для французів настільки культова, що невдала спроба могла покласти край кар’єрі молодої кінозірки...

До Євро–2012 у столиці — з ініціативи міського голови — з’явиться річковий транспорт, повідомляють ЗМІ. (І безбожно... перебільшують, але про це — згодом). Особисто в мене на слово «пором» дві асоціації. Перша: пісня Пугачової — дай Бог пам’яті! — року десь 1986–го: «Соединяет берега седой паромщик...» До слова: всі депутати Київради, до яких зверталася «УМ», замість серйозного коментаря заходилися сміхом і запитували, чи не сам Черновецький мріє податися у поромники. Друга: похмурий поромник–човняр із триголовим цербером (ніякого натяку на муніципальну пресу!) через киплячу вогняну ріку везе душі померлих чи то в царство Морани, чи то в республіку Аїда — словом, кудись далеко і надовго. А душі платять монетами, покладеними, за звичаєм, їм на повіки (або ж переказують кошти з мобільного, як за парковку). Словом, все дуже містично і поетично. А тут — на тобі! — пором як розв’язання проблеми київських заторів. Жодної романтики...

Щорічні «УМівські» репортажі із полтавського музичного роковища «Мазепа–фест» виразно демонструють багатоманіття перспективних гуртів, які творять у Полтаві. Музикантів із гурту «Контрабас» мені доводилося слухати ще чотири роки тому, але тоді вони нічим не здивували. Останні ж концерти «контрабасівців» у рідному місті і клубах Харкова засвідчили, що хлопці грають щось настільки свіже й своє, що я навіть вдалася до оцінки — «суцільна торба позитиву». Звичайна музична термінологія тут зайва.

Ще у 60–х роках минулого століття, ведучи у степовому Криму пошук «чорного золота» і газу, геологи натрапили на потужні підземні пласти піщаників із термальною водою. Потім уже цілеспрямовано «дірявили» степ на глибину одного–двох кілометрів і відкрили, з–поміж інших, так звану Октябрську площу, на якій, власне, і «сидить» П’ятихатка. До того ж вода із свердловин виявилась не тільки гарячою, а ще й мінеральною. Ті ж самі фахівці «Кримгеології» незадовго до розвалу Союзу запропонували тоді заможним колгоспам перевірений лише експериментально єдиний спосіб використання води для господарських потреб — не пропадати ж добру. Проте нині обладнання гідрогеологів після двадцяти років експлуатації майже повсюди вийшло з ладу, хоча від самої «термалки–мінералки» у деяких селах за всього бажання допоки відмовитися не можуть.

Стрімко скорочується кількість молодих зірок Голлівуду, які ще не мали проблем із поліцією через керування автомобілем у нетверезому стані. Лави любителів перехилити чарку за кермом, чию вину визнав суд, днями поповнила 22–річна акторка Міша Бартон.

Розмовляють дві доярки на фермі:

— Чула, нашого Миколу–тракториста в місті гонореєю нагородили.

— Знайшли кого... Чи проп’є, чи загубить...