Лосось «нерестився» у Попівцях

На перший погляд, кінцевий продукт нічим не відрізняється від справжньої лососевої чи осетрової ікри: у скляних баночках перекочуються жовтогарячі та чорні кульки, здатні одразу викликати апетит у любителів смачного. Проте варто останнім дізнатися, як виготовлявся і з чого насправді складався «делікатес», — і апетит пропаде надовго.

Справа на мільйон

Справа на мільйон

Уранці 3 квітня в районі залізничного вокзалу невідомі розбили вікно і викрали з автомобіля «Тойота Ленд Крузер» мільйон (наразі невідомо, гривень чи доларів).

Леви — шикуйсь: вас рахуватимуть!

Леви — шикуйсь: вас рахуватимуть!

Львів без левів — не Львів. А ці горді царі лісів у столиці Західної України чи не на кожнім кроці. Великі й маленькі, комічні й серйозні, у бронзі, камені, гіпсі, на чеканках, у скверах, на фасадах будинків — вони повсюди. Левів увіковічнювали скульптори та художники всіх часів і поколінь. І нині на цих звірів у Львові мода.

«Я не вірю!»

Микола Кіндюк, батько Наталі Кіндюк, мешканки Євпаторії, старший електрик із «Нафтогазу–67», досі у списку зниклих безвісти. Пані Наталя вважає, що і українська, і китайська сторони від самого початку зробили недостатньо для порятунку екіпажу українського буксира, який позаминулої суботи пішов на дно після зіткнення з китайським суховантажним судном «Яохай». На відміну від решти родичів, які в основному довіряють співробітникам оперативного штабу «Чорноморнафтогазу» в Чорноморському, пані Кіндюк одразу взялася проводити власне розслідування і вимагати від «Чорноморнафтогазу» й українських дипломатів додаткової інформації. «Я не розумію, чому вони нічого не кажуть», — обурюється Наталя Кіндюк. Учора вона скликала в Сімферополі прес–конференцію.

«Я вибила у нього ніж, сіла згори і — сокирою по голові»

«Я вибила у нього ніж, сіла згори і — сокирою по голові»

Той вечір проти 1 квітня подружжя дніпродзержинських пенсіонерів Шаповалів проводило за звичним сценарієм. Валентин Федорович сів дивитися свій улюблений телесеріал, а Любов Тимофіївна за звичкою рано вляглася спати.

Вісник Матері

Вісник Матері

Святкування Благовіщення у Східній Церкві почалося наприкінці IV — на початку V століття. Спершу свято вважалося Господським і звалося «Христове Зачаття», а в VII столітті його перенесено до Богородичних. Дату святкування встановлено 25 березня (за юліанським календарем), бо за дев’ять місяців, 25 грудня відзначається Різдво.

«Бургундське» із європейської підворітні

«Бургундське» із європейської підворітні

Уже наступного року українські вина можуть цілковито зникнути із наших крамниць: у тому числі елітні, колекційні та визнані на міжнародних виставках. На зміну їм уже готові прийти дешеві західноєвропейські виноматеріали, у тому числі зроблені і з використанням різноманітних консервуючих, так званих «порошкових», технологій. Коштуватимуть такі напої приблизно, як наші. Але цінителю вин залишиться тільки сподіватися, що вони якісні. А численна армія виноградарів, виноробів, науковців, дегустаторів, які десятиліттями напрацьовували свій потенціал, буде змушена або перекваліфіковуватися, або шукати роботу деінде.

Гуртожиток проти

Гуртожиток проти

«Незлим тихим словом» згадував 3 квітня гуртожиток заводу «Ленінська кузня» (вулиця Сурикова, 5) і «помаранчеву» владу, і «Юлін добробут». Не було ще й дев’ятої ранку, коли мешканці гуртожитку вишикувались на прохідній, готуючись зустріти незваних, але очікуваних гостей — судових виконавців. Останні мали прийти по «душі» восьми родин, яких прирекли на примусове виселення. Кілька кремезних хлопців у чорному з написами «Охорона» мляво тупцювали поміж людьми і спочатку намагались перевіряти документи у тих, хто заходив до приміщення. Втім кореспонденти «УМ» їх проігнорували. Проштовхавшись у самісіньку гущавину подій, ми дізнались про таке.

А «мисливці» хто?

А «мисливці» хто?

Привид «медведчукізму» й надалі бродитиме Кабміном. Недвозначний натяк Президента на те, що деякі кадрові ініціативи уряду не відповідають духові угоди про створення Демократичної коаліції, Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко парирувала у стилі «не вчіть мене жити».

Борщ для «Лісоруба...»

Борщ для «Лісоруба...»

Спілкуючись із Володимиром Даниленком, почуватиметесь вушними кліщами на предметному скельці під незворушним поглядом ока в мікроскопі. Хоч скільки ворушіть лапками і хапайте ротом повітря, вимріюючи діалог, однак залишитеся лише піддослідними об’єктами, про які спостерігач уже давно має готові висновки. Оце лише трохи пороздивляється вас, вовтузливих, щоб змалювати згодом, як йому заманеться. І уявлятимуть вас легковірні сучасники й нащадки саме через призму його, Даниленкового, ока.