Лише кубинцям поступилися за кількістю перших місць українські боксери на представницькому міжнародному турнірі на призи братів Кличків. Переможцями у своїх вагових категоріях стали п’ятеро бійців з Острова Свободи, четверо наших співвітчизників і по одному представникові Росії та Італії.

Відкритий чемпіонат Франції з тенісу–2008 почався зі сліз. Плакав знаменитий аргентинець Густаво Куертен, для якого перший матч на нинішньому «Ролан Гарросі» став останнім у всій кар’єрі. 31–річний бразилець тричі вигравав ці змагання (у 1997, 2000 і 2001 роках). Його вже віддавна непокоїть хворе стегно, тож із вершин світової класифікації Гуга впав аж на 1141–й рядок рейтингу АТР. Попри це, організатори надали легендарному гравцеві «вайлд кард». А Куертен програв французові Полю–Анрі Матьє у трьох сетах. На пам’ять йому подарували спеціальний приз зі зрізом ґрунту паризьких кортів під склом. Тримаючи його над головою, Гуга плакав.

Три чи чотири секунди відриву, показані у підсумковому протоколі, аж ніяк не відображають ту величезну перевагу, яку мав на Гран–прі Монако британець Льюїс Хемілтон над своїми найближчими переслідувачами. Потрібно врахувати, що за 18 кіл до фінішу гандикап лідера команди «Макларен» становив майже 40 (!) секунд, а це для тісних вуличок Монте–Карло — просто прірва. Але на згаданому відтинку стався найприкріший епізод гонки: чинний чемпіон і на той час лідер загального заліку Кімі Райкконен на своєму «Феррарі» не впорався з управлінням і врізався ззаду в машину німця Адріана Сутіля, який ішов на четвертій позиції. Пілот команди «Форс Індія» вже готувався святкувати здобуття перших балів у сезоні (і для себе, і для індійської «стайні»). Сутіль, стартувавши аж із 18–го місця, героїчно відіграв майже півтора десятка позицій, аж тут його нагнав Райкконен. Після пошкодження задньої підвіски Андріан був змушений зійти з дистанції. А Кімі, транзитом через бокси, хоч і дістався фінішу, але показав лише дев’ятий результат. Для «Скудерії» це провал, якщо врахувати, що Райкконен у кваліфікації показав другий час, а Феліпе Масса здобув «поул–позишн».

За пару годин до настання 27 квітня депутат від БЮТ у Київраді Олександр Бригинець прислав авторці цих рядків СМС: «Христос воскрес! Воскресне й Київ». Це було мило, але завчасно. Хотілося відповісти: «Ще ні, на жаль». Поспіх, як то кажуть, потрібен під час ловлі бліх. Демократи цього так і не усвідомили, поквапившись з обіцянками та програвши вибори мера Києва. Програли вони їх, щоправда, ще й через власну впертість (аби не сказати «тупість»), бо так і не виставили проти «гречкосія» Черновецького одну вагому альтернативу. Але якщо фініш мерських перегонів був передбачуваним, то такого провалу на виборах до Київради мало хто очікував. Хотіли якнайкраще, а вийшло навіть гірше, ніж завжди: демократичної більшості в Київраді, швидше за все, вже не буде.

Про те, що «помаранчеві» програли, бо не об’єдналися, розписувати не варто, бо банально. А оперувати політичними «кольорами» в Києві — неправильно, адже всі вже не раз пересвідчувалися: «помаранчеві» в столиці мало чим кращі за нібито своїх антиподів, «синіх», «зелених» та «буро–малинових». Усі працюють фактично за одними й тими самими схемами, всі використовують місто як засіб «наварити» з громадського, тобто спільного, майна власні багатомільйонні капітали.

Вибори у Києві пройшли під знаком тих самих порушень, які щоразу фіксують на загальнонаціональних голосуваннях. Були проблеми зі списками, помилки в документах дільничних комісій (мимовільні, а може, й спеціальні), труднощі з підрахунком голосів, заяви про фальсифікації. Тобто якраз той букет, який вміщається у звичну фразу: порушення були, але вони не вплинули на результат виборів. Найбільше порушення — підкуп виборців. Витративши шалені гроші на виборчу кампанію, деякі кандидати не економили й на купівлі чужих голосів. Ціна доходила до 50—80 доларів за душу. Цікаво, чи хоч цього разу когось покарають?