Начальник слідчого управління МВС Василь Фаранник нарешті назвав ім’я головного підозрюваного у вбивстві редактора видання «Новий стиль» Василя Климентьєва. Це колишній міліціонер, співробітник харківського УБОЗу Андрій Козар, який два роки тому забрав журналіста з власного будинку і вивіз у невідомому напрямку іномаркою срібного кольору. Пан Фаранник припустив, що розправу над журналістом підозрюваний (на його рахунку, можливо, є ще два злочини) вчиняв не сам, але імена його помічників не назвав. Водночас пошуки зниклого редактора не увінчалися успіхом. Міліція також не озвучила імена замовників вбивства, але при цьому слідчі переконані, що Климентьєва більше немає серед живих і що причиною його знищення стала саме журналістська діяльність.

Доволі скандальне відео розмістили днями в інтернеті активісти громадської організації «Спільна справа». У знятому сюжеті добре видно східці, що ведуть на другий поверх будівлі, де розміщена нібито громадська приймальня народного депутата від Партії регіонів Олександра Фельдмана. Увесь цей простір, починаючи від вхідних дверей, вщент заповнений людьми, які зібралися, аби отримати тисячу гривень як матеріальну допомогу. У цьому, можливо, й не було б нічого «підозрілого», якби відомий харківський підприємець–політик не балотувався до парламенту по одному з мажоритарних округів міста.

Видатний поет і композитор провів у Харкові лише один офіційний концерт, але ця незабутня подія заслужила окремого монумента. Наступного року в Харкові йому, нарешті, встановлять пам’ятник. Принаймні минулого тижня члени журі з–поміж 15 робіт обрали найкращу, а чиновники мерії дали обіцянку втілити ідею переможців у бронзі до чергового дня народження поета.

Диво–капсула, створена вченими Харківського державного університету харчування і торгівлі, виявилася напрочуд універсальною. З її допомогою можна, наприклад, доставити пробіотики до кишечника, оминувши згубну дію шлункового соку. А заодно перетворити звичайну сосиску на повноцінний хот–дог, «інноваційно» сховавши у ній кетчуп, майонез i гірчицю. Майбутнє в харківського ноу–хау не менш фантастичне: якщо подальші університетські дослідження пройдуть успішно, то капсула, наповнена інсуліном, може звільнити невдовзі діабетиків від щоденних болючих ін’єкцій.

Новітні філософи все частіше порівнюють наш організм із застарілим файлом, в який не вписується нова програма еволюційного розвитку людства. Тіло ще потрібне, але не настільки, аби земляни носили його панцерною ракушкою на собі, як це робить беззахисний равлик. Ідеться не про фантастику, а про реальний кібернетично–комп’ютерний простір, до якого перемістилася значна частина людства вже сьогодні. І оскільки у тому віртуальному і вщент заселеному світі ми існуємо не тілом, а розумом, наша психіка з кожним роком стає все більш самостійною. Що її чекає у майбутньому? На це запитання знає відповідь голова Міжнародного філософсько–космологічного товариства, доктор філософських наук, професор Олег Базалук.

Площа Рози Люксембург у Харкові залишилася без пам’ятника Незалежності. Днями його розібрали на фрагменти й відправили на утилізацію. Проти такого рішення депутатів міськради не протестував ніхто, бо недосконалість цього монумента визнав навіть його автор — скульптур Олександр Рідний. Мовляв, композицію треба було авральними темпами спорудити до 10–ї річниці Незалежності, тому на творчість забракло часу.

Правоохоронці, схоже, готові назвати ім’я людини, причетної до вбивства редактора харківської газети «Новий стиль» Василя Климентьєва. Принаймні прес–служба Міністерства внутрішніх справ повідомила про порушення кримінальної справи проти 35–річного громадянина, якого підозрюють у скоєнні цього резонансного злочину.

«Спасибо, Харьков! Дякуємо Харкову!» — такі таблички з написами від руки позавчора носили по місту багато голландських уболівальників. У неділю зіркова команда Нідерландів програла свій третій матч на Євро–2012 і безславно вибула з турніру. На відміну від своїх футболістів, помаранчеві фанати стали надзвичайно яскравим, незабутнім явищем цього чемпіонату.

На гру проти Португалії до Харкова прилетіло ще 10 тисяч уболівальників — плюс до тих, що обжилися на Слобожанщині раніше. Нескінченні радісні демонстрації, танці, братання з місцевими мешканцями, носіння міліціонерів на руках — такими харків’яни запам’ятали підданих королеви Беатрикс.

В «Оранж кемпі» вже відгуділа прощальна вечірка. Голландці пакують валізи й розбирають помаранчеві намети, які пережили не один зарубіжний турнір за участю улюбленої збірної. Голландське «місто в місті» поєднало, здавалося б, непоєднувані речі. З одного боку, воно розташоване в межах Харкова, неподалік від метро, в оточенні сучасних торгово–розважальних центрів. А з другого — на справжнісінькому півострові, де навколо — суцільна вода за винятком вузької дороги, що з’єднує цю мальовничу пляжно–паркову територію з «материком».

Епіцентр життя Харкова в ці дні перемістився до майдану Свободи і сусіднього з ним парку Шевченка, де у фан–зоні щодня вболіває багатотисячна юрба футбольних фанатів. Одні шаленіють від гри, стежити за якою можна одразу на трьох гігантських екранах, інші спостерігають за тим, як це гарно виходить в перших. Місця вистачає усім: під фан–зону Євро–2012 у Харкові виділили майдан, який вважається найбільшим у Європі й стійко утримує світове «срібло», займаючи майже 12 гектарів центральної частини міста.

На своєму віку Харків бачив немало, але навіть скептично налаштовані старожили охоче погоджуються — такого точно ще не було. Одягнені в усе оранжеве голландці у день першого матчу заполонили увесь простір навколо майдану Свободи (там розміщена фан–зона Євро–2012), а потім вишикувалися у довжелезну колону й пішою ходою рушили до стадіону «Металіст». Такий вияв любові до своєї команди був узгоджений iз приймаючою стороною заздалегідь, тому п’ятикілометрову дорогу фактично на цілий день звільнили від транспорту.