Кіно і росіяни

Кіно і росіяни

ХХХ Московський міжнародний кінофестиваль, яким кілька років поспіль «рулить» «прем’єр» російського кіно Микита Михалков, підбив свої підсумки і роздав золотих і срібних «Георгіїв». 200 фільмів було показано за 10 фестивальних днів і 100 тисяч людей їх встигли подивитися. Втім президент ММКФ Микита Михалков чи не найбільше пишався тим, що «в цьому році фестиваль був пов’язаний тільки з переглядом картин, а всі вечірки, які були актуальні раніше, або точніше «п’яні тусовки» цього року не мали право на життя. Традиція оцінювати картини «навєсєлє» поступово викорінюється». На 30–й, ювілейний, фестиваль у Москві з’їхалися реальні кінематографічні зірки: журі очолювала улюблена актриса Інгмара Бергмана Лів Ульман, на церемонію закриття прилетіла талановита француженка Ізабель Юппер — їй вручили премію за акторську майстерність імені Станіславського «Я вірю!», славний балканський кінорежисер Емір Кустуріца не тільки зіграв на відкритті зі своїм The No Smoking Orchestra, а й показав нову документальну стрічку про Дієго Марадонну, Уїлл Смітт і Шарліз Терон представляли стрічку «Хенкок», Такісі Кітано приїхав отримати почесний приз за досягнення в кіномистецтві й відкрити свою ретроспективу. Непогана компанія.

Закритий сад

Закритий сад

Московська преса у своїх анонсах нової стрічки Балаяна відсилала до недавнього фільму Олексія Балабанова «Вантаж 200 / Груз 200». Обіцяючи — буде так само страшно від споглядання радянських часів періоду найкрутішого «застою». Вірилося в те якось не дуже — Балаян не з тих режисерів, які в лякалки–жахалки граються, грубуваті, прямолінійні прийоми відкриття реальності застосовують.

«Думала, так буває тільки в кіно»

«Думала, так буває тільки в кіно»

Про такі шлюби кажуть: або з розрахунку, або, даруйте, з глупоти. Щоб сучасна дівчина, проживши все життя у Луцьку, поїхала за старим дідом у глухе поліське село на край світу, майже за дві сотні кілометрів від обласного центру, — це щось... Можна було б зрозуміти, якби він був мільйонером чи бодай Аленом Делоном. Хоча очі у Миколи такі ж звабливо–блакитні, як і у французького улюбленця всіх жінок. І виглядає у свої шістдесят він не набагато гірше. Якби Делона та у цю скромну хатинку на околиці невеличкого любомльського села із трьома маленькими дітками на додачу — ще не відомо, як він виглядав би. Про цю подружню пару нині в Гороховищі й довколишніх селах уже не говорять. А як говорять — то в глибині душі, напевне, заздрять. Бо такі почуття, такі стосунки не можуть залишатися непоміченими. Недарма в перші роки, йдучи до їхньої хатинки, місцеві казали: «Іду до раю». Бо жили тут у своєму «курені» двоє закоханих людей. І не чути було звідти ні сварок, ні криків, ні п’яних бійок. Чим для села не рай? Мало хто знає, що молода Миколина дружина цілий рік у село майже не ходила, боялася людям на очі показуватися. Соромилася. Але все життя ховатися не будеш...

Гроші були, викуп... зник

Через півтора місяці після захоплення піратами американського судна Lourdes Tide, на борту якого перебували 11 моряків, у тому числі старший механік — громадянин України, екіпаж теплохода і співробітників компанії Chevron звільнено. Про це журналістів поінформував глава Представництва Міністерства закордонних справ України в Одесі Костянтин Ржепішевський. За його словами, український моряк уже спілкувався по телефону з дружиною, яка живе в Одесі, і повідомив, що його доправили в офіс служби безпеки Нігерії. «З моряком усе добре, він у цілковитій безпеці», — додав пан Ржепiшевський, не називаючи прізвища старшого механіка.

Скальпель з мішка стирчить

Минулої неділі до Сімферополя нарешті доставили тіла загиблих на судні «Нафтогаз–67» моряків. Їх передали рідним у запаяних цинкових трунах. І справді, може, й краще, після майже місяця в солоній морській воді приховати тіла хлопців від очей і так згорьованих родичів. Однак мама одного з моряків захотіла, аби труну відкрили, щоб пересвідчитися, що там саме її син. Після оглядин вона заявила, що в тілі бракує нирок і селезінки. Що сталося з тілом? Хто й навіщо вилучав органи?

На варті української гордості

На варті української гордості

Організувати «Почесну варту» української гори–символа взяли на себе скаути України за підтримки Міністерства сім’ї, молоді та спорту. Президент Віктор Ющенко, в свою чергу, «благословив» на добрі справи і ПЛАСТунів, і чиновників. Відтак учасники неопіонерського руху зможуть поєднати відпочинок на мальовничих схилах Говерли з державною, без перебільшення, справою.

Плюси по–американськи

Як повідомила прес–служба американської компанії «Central European Media Enterprises» (CME), 30 червня завершено процедуру купівлі 30 відсотків українського телеканалу «Студія «1+1». Таким чином, СМЕ збільшила свою частку як власник медіа–ресурсу до 90%. Що ж до решти 10% акцій, які між собою ділять Олександр Роднянський і Борис Фуксман, то їх бізнесмени поки що продавати не планують, повідомляє інтернет–видання «Телекритика».

Сепаратизм не пройде

Днями на Володимирській, 33 відбулася колегія, на якій керівництво Служби безпеки підбило підсумки роботи за перше півріччя. Основним питанням був аналіз реальних загроз національній безпеці держави. Як повідомили «УМ» у прес–центрі СБУ, чільне місце серед визначених на колегії першочергових заходів спецслужби посідає захист конституційного ладу та збереження територіальної цілісності держави.

Убитий без прав

У минулі вихідні в Чехії жорстоко вбили українця–нелегала. На обгоріле тіло, яке, як стало відомо після встановлення особи, належить 37–річному громадянину України Олегові Ж., 28 червня у лісі поблизу села Сікоржіце, в районі міста Бероун, натрапив випадковий перехожий. Окрім особи загиблого, з’ясувати наразі більше нічого не вдалося. «Знаємо тільки, що суд міста Фридек–Містек заборонив йому протягом п’яти років перебувати у Чеській Республіці. Чим він тут займався, з ким контактував, невідомо», — заявила журналістам речник поліції Соня Будска.