Державний комітет з телебачення і радіомовлення заборонив ввезення в Україну 20 найменувань книжок, виданих у Росії. Зокрема, до списку «нев’їзних» потрапили дві книги відомого письменнника Бориса Акуніна.

Леся Українка жила в грузинському місті Телаві у 1909-1910 роках, саме там вона написала поему «Камінний господар» і драму «Руфін і Прісцілла».

Дмитро Білоус — відома постать не лише в українській літературі, а й у педагогіці. За його книжками — «Диво калинове» і «Чари барвінкові» — навчалося не одне покоління українців, відкриваючи дивовижну красу і секрети рідної мови.

На базі Львівського університету імені Івана Франка відбулась презентація «Антології українського та китайського письменства».

«Зростала байдужість до чужої біди. Новий час потребував нових пісень — героїчних, піднесених, сповнених безоглядного оптимізму.

Це добре, коли книжка починає інтригувати вже з назви. Що таке «Цукровик»? Цукерка зі збільшеним вмістом цукру? Тістечко? Алкогольний напій? Цукровий сніговик? Дитячий виріб на уроках праці?

В Україні бажаючих міняти систему — хоч гатку гати. Та мало хто із цих перезавантажувачів годен артикулювати, що треба змінювати і яким буде кінцевий результат. Вочевидь, що наріжним каменем будь-якої державної будівлі (=системи) є конституція.

Давно не бачено такої роз­гнузданої видавничої пропаганди, котрою обліплено обидва боки книжки Бориса Гуменюка «Блокпост» (К.: Академія, 2016). Один літерат зізнається: «Це найсильніше з усього, що читав за останні десять років.

Збірник спогадів «Майдан від першої особи. Регіональний вимір» — підготовлений у рамках проекту Українського інституту національної пам’яті «Майдан: усна історія» — презентують 21 листопада у Києві.

Василь Шкляр презентує «Трощу» — зала тріщить від людей, так відгукнулася про нещодавню презентацію у київському Будинку кіно одна з учасниць. Модерував зустріч письменника з численними шанувальниками вокаліст гурту Kozak System Іван Леньо.