«Убірайтєсь, убірайтєсь отсюда!» - кричали дужі молодики в чорному, увірвавшись до тихої редакції християнської газети «Наша віра». «Я набрав номер міліції, та в мене з рук вирвали телефон, - згадує доктор філософії, лауреат Шевченківської та Міжнародної премії ЮНЕСКО 77-річний Євген Сверстюк, за плечима якого 12-річний досвід радянського концтабору. - Хтось схопив з вішака чужу шапку і насунув мені на очі.
Тіло одинадцятирічної школярки в парку Хмільницького військового санаторію випадково знайшов чоловік, котрий уранці йшов на роботу. Дівчинка лежала на землі з підкладеним під голову рюкзачком. Викликані за гарячим дзвінком правоохоронці вже при першому погляді виявили на її тілі ушкодження - дівчинку хтось сильно побив.
Мешканка Маріуполя покинула свого сина відразу в пологовому будинку. А трохи перегодя рішенням суду жінка була позбавлена батьківських прав і на судовому засіданні особисто підтвердила, що відмовляється від дитинчати.
Минулого тижня Ніжин прощався із вбитим міліцією льотчиком. А через кілька днів - із застреленим депутатом міської ради. Розповідаючи про те, що зараз відбувається у тихому Ніжині, один з місцевих журналістів сказав, що над містом неначе відкрилася чорна діра, яка витягує все добре і світле. Місто неначе «прибите» враженнями від двох жорстоких убивств.
У нас чомусь поширена традиція лаяти все українське, але іноді навіть злочинці дають підстави пишатися своєю державою. Ну, наприклад, ми звикли до того, що культурні скарби вивозять за межі території України. Тепер виявляється: далеко не завжди. Один луганчанин доволі регулярно завозив їх у межі рідної країни. І звідки?! Із засніженої пихатої Московії.
Заздалегідь готуючись до розбійного нападу на автомобіль фірми «Автолюкс», четверо киян, здавалося, продумали всі деталі майбутньої експропріації. Нарихтували маски з прорізами для очей, гумові кийки, бейсбольну битку, двоствольну рушницю з комплектом набоїв, спланували дії таким чином, щоб не залишити жодних слідів.
Справжній «відстійник» викрадених автомобілів престижних марок «накрили» у Львові працівники місцевої Державтоінспекції. Сховище викрадених «залізних коней» автокрадії облаштували безпосередньо в обласному центрі, не криючись по галицьких селах та містечках.
Цікаво, що коли в Черкаському райвідділі міліції імітували впізнання злочинців, котрі вбили 42-річного Юрія Момсика, то його теща, 62-річна Ольга Нетребенко, вказала на трьох оперів: «Ось цей і ті два приходили до мого зятя». І хоча пенсіонерка клялася, що до її зятя дійсно навідувалися три чоловіки, трохи погомоніли з ним у хаті і пішли, в райвідділі розуміли, що щось тут не те.
На справжню маніфестацію проти свавілля міліції перетворився цієї середи у Ніжині похорон льотчика Олега Довганюка, якого було вбито під час бійки з міліціонерами тиждень тому. Льотчики в Ніжині давно користуються великою повагою, чого, на жаль, не скажеш про працівників місцевої міліції.
«Я почув, як хлопець вистрілив із рушниці вгору, потім крикнув: «Усім лежати». Я не встиг впасти, і він вдарив мене прикладом рушниці по голові», — так розповідає 40-річний Микола П. про бійку на дискотеці в селі Марківці Бобровицького району, де вперше в історії танців у цьому сільському клубі з'ясовували стосунки за допомогою вогнепальної зброї.
