Нещодавно британська газета Daily Telegraph з посиланням на заяву організаторів конкурсу «Міс світу» поширила інформацію про те, що фінал «Міс світу—2008», який мав відбутися в Києві 4 жовтня, перенесено, а організаційний комітет конкурсу розглядає інші країни, де можна було б провести цей конкурс, зокрема В’єтнам. Джерела газети повідомили, що таке рішення прийнято у зв’язку з побоюваннями, що Росія переключить свою «увагу» з Грузії на Україну. Проте президент Національного комітету «Міс Україна» Сергій Матяш спростував «УМ» цю інформацію і повідомив, що фінал конкурсу таки планують провести в Києві.

25 листопада у Гренландії відбудеться референдум щодо розширення автономних прав. Цей найбільший у світі острів із 1721 року належить Данії. Якщо врахувати, що 1979 року Данія надала ескімосам, які становлять 88 відсотків населення Гренландії (решта — мішанина ескімосів і данців), найширшу з можливих автономію, то майбутній референдум можна вважати останнім кроком острів’ян до незалежності. Формально главою цієї арктичної території є королева Данії Маргрете ІІ. За Данією також залишаються закордонна та оборонна політика, нагляд за дотриманням законодавства. Все інше ескімоси вирішують самостійно. Гренландія має власний біло–червоний прапор (білий колір символізує лід, а червоний — фіорди) та державний герб — полярний ведмідь.

Уявіть собі таку картину. Восьма ранку, ви прогулюєтеся набережною, вздовж якої, немов вартові, вишикувалися акуратненькі пальми. З одного боку об кам’янисте узбережжя ніжно хлюпоче прозора, смарагдового кольору водичка, а з іншого — за чудовими клумбами видніються ряди розкішних приватних вілл, палаццо та готелів. Повітря таке чисте, що легені сприймають його як нектар. Бульвар ще порожній, зустрічаються хіба що окремі любителі вранішніх пробіжок. За годину тут з’являться молоді мами з колясками. А надвечір бульвар заповниться шукачами нічних розваг, бо ця місцина також має що запропонувати їм. І мова не про якийсь розкішний середземноморський курорт, а про містечко Монтре на північно–східному березі Женевського озера, так званій Швейцарській Рів’єрі. За населенням (23 тисячі мешканців) воно менше за більшість українських райцентрів, але культурною славою може позмагатися з французьким Канном, а розкішшю — з Монако.

«Що це за чорне полотно? Майже квадрат Малевича, але підписано, що хтось «Спить», — каже дівчина, розглядаючи картину Артема Волокітіна у «Я Галереї». — Це намальовано рентгенівський знімок немовляти в утробі матері, от воно собі й спить, — не погоджується її приятелька. — Дурненька, придивись уважніше, в утробі дитинка в ліжечку, накрита ковдрою, від солодких снів не усміхається». Водночас на вулиці біля великого вікна арт–центру «Я Галерея» стоїть жінка з дитинкою на руках, а біля неї усміхнений чоловік махає рукою дівчатам. «Можете оцінити модель. Це з вами вітається автор картини. Він на відкриття проекту мікс–музею «Суміш» приніс свого дворічного сина, про якого ви щойно сперечалися», — пояснює дівчина, яка поряд зі мною розглядала старовинних дерев’яних янголів кінця ХІХ століття із Західної України.

14 серпня у прокат в українських кінотеатрах вийшов фільм Тіля Швайгера «Красунчик». Дотепна комедія, насичена європейським гумором, особливо наприкінці, у сцені з таксистом, із вдало підібраним складом акторів і банальною сюжетною лінією, де перший хлопець на селі по вуха втріскується в «очкасту» виховательку дитячого садка. За логікою, фільм міг би загубитися серед десятка подібних, але для того, щоб так не сталося, є декілька вагомих причин. Українці його подивляться, бо там в епізоді знявся великий і стриманий, дипломатичний і до блиску вичищений славетний боксер Володимир Кличко. В Європі його подивляться, бо зняв картину і зіграв головну роль Тіль Швайгер. А хто не знає Тіля Швайгера, його ідеальних сідниць, уміння хтиво усміхатися, ще хтивіше дивитися у вічі і при тому весь час думати про справу життя? Ну і, нарешті, його точно подивляться на небесах. Бо, як відомо, чого хоче жінка, того хоче Бог. А жінка не може не хотіти Тіля Швайгера.

Знаменитий у минулому тенісист Борис Беккер надумав знову одружитися. Днями багаторазовий чемпіон Уїмблдону оголосив про заручини з Александрою (Сенді) Мейєр–Вельден — донькою свого колишнього менеджера, який помер у 1997 році.

Письменник прийшов на творчий вечір разом із молодою дружиною. До нього підходить знайомий і зауважує:
— Сукня й біжутерія у твоєї дружини — це поема!
— Ні, шановний, це п’ять поем і ще дві новели.