«Суспільство мало знає про Український інститут національної пам’яті», — ця теза стала провідною вчора під час «круглого столу», зініційованого редакцією газети «Україна молода». Кільканадцять знаних істориків із різних наукових інституцій і різних областей України спільно з керівництвом УІНП дискутували про причини «відмежованості» громадськості від цієї установи. Інститут працює і продукує певні ідеї. Але чому газетярі й телевізійники мало цікавляться результатами діяльності інституції, створеної для громадянської освіти й віднайдення спільного історичного поля нації? І в чому причина того, що українська сторона в особі УІНП «із затримкою» реагує, скажімо, на архівні провокації ФСБ і неадекватні заяви МЗС Росії? Ці та багато інших питань порушували учасники «круглого столу», дослідники складних тем історії ХХ століття — Голодомору, Голокосту, депортації кримських татар, які чи не вперше зібралися разом.

Для того, щоб розкрити жахливий злочин, співробітникам Головного управління обласної міліції Полтавщини знадобилося лише кілька днів.Нагадаємо, що тиждень тому в Нових Санжарах по–звірячому було забито до смерті журналіста–пенсіонера місцевої газети «Світлиця» 80–річного Віктора Валяєва та його 81–річну дружину Ольгу. Раніше міліція припускала, що стареньких багато разів били обухом по голові, але тепер слідчим напевно відомо, що знаряддям убивства був молоток.

Хвороба, що має понад 13 форм та підвидів, вражає печінку й передається від людини до людини при недотриманні елементарних правил гігієни. Наразі йдеться про найлегший і водночас найпоширеніший різновид гепатиту. Хвороба Боткіна — так інакше медики класифікують захворювання на гепатит А. З підозрою на ураження саме такою його формою у центральну лікарню міста Коростень госпіталізовано шістьох учнів місцевої школи №13, разом із ними на лікарняне ліжко потрапила й учителька. Також лікарі продіагностували двадцятьох однолітків і однокласників хворих — так звану групу ризику. Враховуючи попередні результати обстежень та перебіг хвороби, лікарі радять не хвилюватись та не робити передчасних висновків.

Найголовніший і найприємніший для нас висновок: українські підприємства подолали смугу застою і розвалу й стрімко пішли вперед. Визнаним грандам вітчизняна продукція, звичайно, ще поступається, але щороку цей розрив зменшується.

Народ вибором на користь Тимошенко на минулих виборах просто хотів застерегти Президента, щоб був обачнішим у виборі «любих друзів». Але це не означає, що народ не має права швидко зробити висновки зі свого вибору. На відміну від «любих друзів», «любі мої» вирішили, що їм таке застереження адресуватися не може і що кожен «мой» може на «друзя» не зважати. Тобто, з точки зору «любих моїв», та «кАоліційна угода», котру «любі друзі» називають «кОаліційною», була лише передвиборчим трюком, а відповідно, її можна не брати до уваги. Особливо коли «любі друзі» лопухнулися й без голосування всього пакета законів, котрі обіцяли одне одному прийняти перед виборами, взяли та й проголосували кадрове рішення — Тимошенко на Прем’єра. От і пустилися «любомоїти» собі в кайф. Та так останнім часом «долюбомоїлися», що «любі друзі» й прифігіти не встигли від власної вторинності, як Прем’єрка понапризначала в міністерства комуністів: однофамільця Тимошенка — на Держліс, а Мармазова на зам–Луценка. Але це вже в далекому минулому в порівнянні з сьогоднішніми етико–моралістичними фінтами леді Ю.

Президенти України і Сполучених Штатів Америки задоволені рівнем реалізації українсько–американського плану дій. Про це Віктор Ющенко і Джордж Буш повідомили журналістам по завершенні двосторонніх переговорів у Вашингтоні, де глава нашої держави перебував із робочим візитом.

Відкритий лист Степана Хмари до Левка Лук’яненка, вміщений в «Україні молодій» 24 вересня під заголовком «Про політичне пігмейство і користолюбство», викликав великий резонанс в українському політикумі, серед читачів, в інтернеті. До редакції газети пішов потік листів з підтримкою позиції Степана Хмари. Один із таких відгуків ми наводимо нижче. Редакція одержала також листа від дружини Левка Лук’яненка. Наводимо витримки з нього, що стосуються суті викладеного Степаном Хмарою.

Прикро, що на старості літ і мій земляк Левко Лук’яненко, зачарований майже щогодинним переодяганням (не манекенниці) леді Ю., не забуває свій основний фах — завжди критикувати владу. Він і лягнув Президента, що той не зміг виконати свою програму «Десять кроків назустріч людям» і не посадив бандитів у тюрми.