Перший трагічний випадок в українських Карпатах цьогоріч зафіксовано другого січня. Після тривалих пошуків двох 25–річних мешканців Рівного, які зникли напередодні, чоловіка та його подруги, івано–франківські рятувальники знайшли їхні тіла на східному схилі гори Мала Говерла. Як повідомила «УМ» помічник начальника Головного управління МНС в Івано–Франківській області Галина Омельчук, після зустрічі Нового року група рівнян у складі чотирьох осіб самовільно вирушила в гори із селища Верховина. Відставши від товаришів, двоє мандрівників під вечір зійшли вниз до турбази «Заросляк» і повідомили про надзвичайну подію. Та врятувати двох інших не вдалося — вони замерзли в нічному сніговому полоні.

Завтра о 12.00 у Львові молодь громадської організації Молодіжний націоналістичний конгрес (МНК) має намір своєрідно привітати генерального консула Російської Федерації у Львові Євгенія Гузєєва зі святом Різдва. Спеціально для нього активісти МНК влаштують незвичайний повстанський вертеп. У ньому, окрім традиційних дійових осіб — Звіздаря, Ангела, Чорта, Ірода, Смерті, — будуть присутні також повстанці — воїни УПА. Цікаво, що подібні вертепи, попри заборони і переслідування, ходили в Україні в 40–х роках минулого століття. Аби поставити таке дійство, львівська молодь довго готувалась та підняла документальну літературу.

Учора вранці, на десятий день від початку каральної операції під кодовою назвою «Розплавлений свинець», ізраїльська піхота та танки за підтримки артилерії та літаків зайняли позиції навколо столиці Сектора — міста Газа. Ізраїльська преса одностайно стверджує, що піхота не буде входити до великих міст для уникнення великих втрат серед мирного населення, але, передусім, власних втрат. Імовірно, буде обрано тактику тривалої облоги та систематичного винищення палестинської інфраструктури. Що також не убезпечує від втрат серед цивільних. Учора від обстрілу з ізраїльського військового корабля табору палестинських біженців Шаті загинуло відразу семеро членів однієї палестинської родини, повідомляє «Франс пресс».

«Новий 2009 рік буде складним», — попередив у новорічному посланні до нації президент Олександр Лукашенко. І не прогадав. Уже ввечері 1 січня Національний банк оголосив про рекордне падіння білоруського рубля, в простонародді «зайчика», — курс його зріс із 2200 до 2650 рублів відносно долара, а євро подорожчало з 3 тисяч рублів до 3700. Гарант білоруської стабільності не стримав обіцянки в тому, що національна валюта девальвуватиме поступово і не більш ніж на 5—10 відсотків.

Міністерство культури Словаччини розробило і подало на розгляд парламенту новий варіант «Закону про державну мову». Згідно з новим законом, чеська мова в Словаччині вже не матиме спеціального, привілейованого статусу, яким вона користувалася з моменту «оксамитового розлучення» Чехословаччини 1993 року, її поділу на Чехію і Словаччину.

У тому, що російський Дід Мороз покладе під українську ялинку перекритий газовий вентиль, майже ніхто не сумнівався — Росія розпочинає «газові битви» з нашою державою практично щозими. Нинішній наступ «стратегічного партнера» виявився найзатятішим. Утім не від доброго для нього життя та без особливої надії на успіх: вартість газу на світовому ринку падає, фінансовий стан «Газпрому» нині далеко не найкращий, а перекривати «трубу» надовго — неможливо технологічно. Вдала газова війна — це може бути тільки бліц–кріг: налякали партнера, підписали вигідні для себе умови і — до нової зими!
Українська сторона неабияк вразила Кремль: дивовижною для останнього часу злагодженістю гілок влади та спільними заявами, незвичною публічністю та активністю на західному напрямку. Нині до українсько–російських газових перемовин залучено Євросоюз, а це означає, що швидкої перемоги «Газпрому» на українських територіях не буде. Буде подальший діалог і компромісна ціна, стверджують аналітики.

Що змінилося у світі з приходом Спасителя? Та майже нічого. Продажність, сімейні чвари, жадоба збагачення — навіть серед священнослужителів — нікуди не зникли за дві тисячі років. Утім Христове вчення передбачає зміни не у світі, а в кожній окремій душі. З’явилася ідея, отож багатство, земна слава, неохопні території, куплена пошана — це не головне. Справді важливим є лише «скарб небесний». Цікаво, що ніякому тоталітаризмові з його культом грубої фізичної сили не вдалося викоренити віру в людяність.
Царство Боже — всередині нас. І спершу в цій середині, що поки є темною печерою, має народитися світле дитятко. Народжений у печері–вертепі Спаситель, ще малесенький і безпомічний, потребує нашої уваги і турботи. У Святвечір, приймаючи подорожнього, згадуючи в молитві хворих і занедбаних, зажурених і знедолених, «не таких, як усі», ми тішимо самого Христа. Дитятко принесло у світ новину: Бог серед нас! І для Нього немає різниці — сильні ми чи слабкі, багато чи мало заробляємо, якої ми нації чи навіть... віросповідання. Він любить усіх, бо й Сам є Любов.

Осоромилися ті провидці, котрі передрікали занепад інтересу прикарпатців, розчарованих сучасною політикою і політиками, до постаті, як дехто висловлювався, «неактуального» в нинішніх українських реаліях Степана Бандери. Тим паче, мовляв, що урочистості на його честь мали відбутися після новорічної «шампанізованої» ночі. Та песимістичні прогнози спростували щонайменше десять тисяч іванофранківців, котрі 1 січня зібралися на Європейській площі, аби особисто засвідчити повагу до Головного провідника ОУН і взяти участь у освяченні щойно збудованих пам’ятника Степанові Бандері й Меморіального музею учасникам визвольних змагань. Охочих побувати на урочистостях було значно більше, ніж змогло добратися до меморіального комплексу, розташованого на околицях обласного центру. За недогляду місцевої влади чи інших дивних обставин, на маршрути вийшло зовсім обмаль мікроавтобусів, відтак їх на зупинках не дочекалися сотні іванофранківців, котрі бажали вклонитися Бандері. Утім ані ця транспортна оказія, ані мороз із вітром не зіпсували піднесеної атмосфери справжнього національно–патріотичного свята.