Вузькоколійку «Антонівка–Зарічне», яка з’єднує Володимирецький та Зарічненський райони Рівненської області, почали будувати в 1905 році. Призначена вона була для перевезення лісу та сільськогосподарської продукції. У Першу світову війну по ній доставляли боєприпаси до укріплень Третьої ударної армії, що розміщувалися понад річками Стир і Прип’ять. Діяла вона і за панування Польщі. Під час Другої світової війни колію було зруйновано, але, оцінивши її стратегічне значення, у післявоєнні роки вузькоколійку відремонтували і використовували для лісозаготівельних потреб. У зв’язку з відсутністю доріг у поліській глибинці залізницю почали використовувати й для пасажирських перевезень. Перший пасажирський поїздок було пущено у 1955 році й доїжджав він із Антонівки до села Локниці, і лише в 1962 році залізничну колію дотягли до Зарічного. Знадобилося ще п’ять років, щоб по найдовшій у Європі діючій вузькоколійці почали бігати пасажирські вагони за графіком.

Якщо аналізувати медіа періоду виборів останніх часів, то неминуче зауважиш: один із найбільш уживаних виразів — «кіт у мішку». Таким став формат перегонів: ми обираємо за списком, а в списку — «сюрпри–и–из»! І чим більше депутати дбають не про інтереси держави та народу, якими, як ковдрою, вони незмінно прикриваються, а про те, як із влади зробити схованку для тих, хто вже перед народом завинив, та сходинку для тих, хто хоче грішити й далі, тим несподіванішими стають для нас склади рад. І тим гірше ті ради працюють.
Утім варто бодай спробувати розв’язати оті партійні мішки й зазирнути: які ж «коти» там сидять? І зробити це можна. Хоча б на прикладах тих, хто вже отримав владу і тепер мріє про більшу. Вони вже — на виду. І можна зауважувати особливості їх кар’єри, бізнесу, вчинків — і робити висновки. Можна вивчити документи, які супроводжують діяльність владців. А у них, якщо зазирнути, так багато написано...

Минулої п’ятниці в Бучі, що під Києвом, було скоєно напад на депутата Ірпінської міськради, голову Громадського об’єднання «Народна воля» Віктора Бархоленка. На початку п’ятої вечора депутат повертався після сесії додому, припаркував свою стареньку «Волгу» біля воріт і тільки–но вийшов з авто, як до нього підійшло двоє незнайомих молодиків.

Упродовж минулого тижня в Апеляційному суді Донецька відбувалися чергові слухання за повторним розглядом справи про вибух на стадіоні «Шахтар», що прогримів тринадцять років тому під час матчу і забрав життя тодішнього президента клубу 42–річного Ахатя Брагіна та п’ятьох охоронців. Нагадаємо, про високий професіоналізм виконавців «вироку» свідчить те, що за десять хвилин до приїзду Брагіна його охоронці перевірили всі закутки службового входу та гостьову трибуну і не виявили нічого підозрілого. Сама вибухівка, яку «підривники» замаскували під дерев’яним настилом біля входу, на переконання фахівців, була заводського виробництва і керувалася на відстані радіосигналом.

Ви знаєте вулицю Маршала Гречка? Передостання тролейбусна зупинка на ній — «Си­рецька», остання — «Видавництво «Київська правда», далі траса повертає на Виноградар і вливається в проспект Правди. Місцинка — так собі. Стоять гуртожитки та як магнітом притягує всіляких відморозків відомий київський цвинтар — Берківці. У мене там поховані рідні, але сама я на Берківці ходити не наважуюсь (і вам не раджу). Зате щодня проїжджаю повз — з п’ятого тролейбусу пересідаю на 26–й.

Дивина: на вулиці — економічна криза, американські ЗМІ наввипередки роздають своїм співгромадянам поради, як залишитися на плаву в такі скрутні часи, а шість уїк–ендів поспіль виручка кінотеатрів США перевищує аналогічні результати минулого року. Це важко пояснити, але саме завдяки касовим зборам минулого тижня загальні доходи від кінопрокату–2008 випередили показники 2007–го ($7,88 млрд. проти 7,83 млрд. за десять місяців попереднього року). Як видно, щоб не плакати від фінансових утрат, американці масово йдуть у кіно.

Знаменитий актор Брюс Уїлліс вирішив розлучитися зі своєю колекцією автомобілів. Як повідомляють американські ЗМІ, парк машин зірки Голлівуду є справді унікальним. У гаражі Брюса можна знайти, наприклад, Shelby Mustang GT 500 1968 року випуску, який колись належав героєві актора Стіва Маккуїна, детективу Буллітту.

— Жінко, у нас є що пожерти?
— Їж усе, що знайдеш у холодильнику.
— Ах ти хазяєчко моя!.. Сама лід приготувала?

Виборча система США є дуже складною, але водночас і прозорою. Головна відмінність виборів президента США від подібних процедур в інших демократичних країнах полягає в тому, що президента обирають не прямим голосуванням, а колегією з 538 виборщиків. До її складу входять представники кожного штату. Кількість членів колегії від штату дорівнює кількості представників цього штату в обох палатах Конгресу США і приблизно пропорційна кількості населення кожного штату. Найменші — Аляска, Монтана, Північна Дакота та федеральний (столичний) округ Колумбія — делегують по три виборщики, а найбільший, Каліфорнія, 55 виборщиків.

Напередодні дня виборів президента США у всьому світі, й зокрема в Україні, популярні «ворожіння на кавовій гущі»: якою буде американська зовнішня політика і що чекає на нашу країну у випадку перемоги Барака Обами чи Джона Маккейна? Та оскільки у великих державах «короля грає оточення», навіть експерти обмежуються загальними коментарями з приводу традиційного стилю ведення зовнішньої політики демократами чи республіканцями. Тим паче, що з цього питання обох кандидатів консультують «старші товариші» по партії, які свого часу займали високі посади в адміністраціях і Держдепі за, відповідно, демократичних і республіканських президентів, чим забезпечується спадкоємність і тяглість американської політики.