Щоб зрозуміти, наскільки складна робота тренера, потрібно стати ним. Не кожен спортсмен після завершення кар’єри обирає такий шлях. Тим, хто все ж таки зважився сісти на «електричний стілець», нова професія підносить чимало несподіванок. В’ячеслав Лочман — знаний у Європі гандболіст, який наче танк долав захисні редути суперників — учора відзначив рік, відколи змінив статус гравця на тренерські атрибути. Нова справа, як зізнався кореспондентові «УМ» 34–річний фахівець, виявилася доволі складною. Але колишнього гравця «ЗТР», який нині очолює другу команду «Мотора» — «ЗНТУ–ЗАБ», труднощі не лякають. «Якби я був не впевнений у своїх силах, не став би тренером. У цій царині хочу досягнути таких же висот, як і в ролі гравця», — каже учасник чвертьфіналів Ліги чемпіонів, багаторазовий чемпіон України, Тунісу та Еміратів.

Сьогодні, 19 січня, виповнюється 100 років від дня народження ідеолога українського націоналізму, голови Організації Українських Націоналістів (1968—1986 рр.), президента Антибільшовицького блоку народів Ярослава Стецька. Як відомо, тиждень тому Верховна Рада України навіть не включила до порядку денного проект постанови про відзначення цього ювілею на державному рівні, внесений депутатом фракції «Наша Україна — Народна самооборона» Володимиром В’язівським. Голова Конгресу Українських Націоналістів Степан Брацюнь назвав таке рішення парламентаріїв прикрим, упередженим і ганебним, що засвідчує політичну незрілість і байдужість до власної історії. Водночас він заявив, що КУН у будь–якому випадку проведе відповідні заходи в столиці України та на батьківщині Ярослава Стецька, у Тернополі.

На Тернопільщині сьогодні справді проводиться ціла низка ювілейних урочистостей, і причетний до них не лише КУН. Спеціальні розпорядження попередньо видали голова обласної ради та міський голова. Ними було, зокрема, рекомендовано вивісити державні прапори, провести тематичні уроки та лекції у навчальних закладах, організувати виставки, експозиції, виступи громадсько–політичних діячів та творчих колективів тощо. Особливо вшановуватимуть славетного земляка у Великому Глибочку Тернопільського району, де він насправді (а не як вказано у всіх офіційних біографіях) народився — заплановано відвідання музею, панахиду біля пам’ятника Стецьку та урочисту академію в школі його імені. Усе, здавалось би, чудово. Але, відвідавши село за два дні до знаменної дати, окрім цікавих історичних фактів, автор цих рядків привезла звідти і досить прикрі враження...

Більшість громадян України, які врятувалися під час катастрофи судна Costa Concordia, дісталися рідних домівок. Учора прилетіли на Батьківщину двоє туристів, а у вихідні — найчисельніша група, 27 осіб. В аеропорту «Бориспіль» українців, що прибували кількома рейсами, зустрічали дипломати, представники МНС, а також лікарі, зокрема й психологи. Туристи прилетіли без речей та документів: консульство нашої країни в Італії видало їм свідоцтва про повернення в Україну, оскільки у врятованих не було ніяких документів. За словами речника МЗС Олександра Дікусарова, за сприяння посольства в Італії 14 січня (надвечір того дня, коли сталася трагедія) всі українці були розміщені у готелі.

Автором постера вже вдруге виступив редактор місцевої газети «Субота+» Богдан Василенко. На плакаті 3 на 6 метрів зображений Сталін, що сміється, піднісши руку до носа, і напис російською мовою: «Я убив мільйони українців! А за що тобі поставлять пам’ятник? Позбавимо місто від ганьби!»

Красуня, акторка, телеведуча Ольга Сумська уже встигла видати дві книжки і розмірковує про написання третьої — про родинну династію акторів. Вона себе називає трудоголіком, інші до неї періодично приклеюють титул світської тусовщиці. Чим зараз живе артистка, яку всі знають за роллю Роксолани у першому українському серіалі?

Щоб зустрітися «на каві» зі знайомим письменником, наприклад, у «Купідоні», як правило, потрібен інформаційний привід. Поет і автор поки єдиного роману «Кляса» Павло Вольвач цього року дав багато приводів. Так, у стамбульському видавництві DA вийшов турецькою мовою його роман «Кляса» (по–турецьки роман називається «Канкалар», що перекладається як «Братан»), це другий після Азербайджану «експортний напрямок» «Кляси». Сам Вольвач спробував себе в ролі перекладача — дебютував із перекладами віршів білоруського поета, лідера опозиції і кандидата в президенти на минулих виборах Володимира Некляєва. А ще — впорядкував збірку спогадів про Миколу Вінграновського, видав на–гора нову книжку власних поезій «Судинна пошта». Отже, в темний зимовий четвер у «Купідоні» Вольвач п’є сік і говорить про друзів–музикантів і азарт проломити обставини, чому турки змогли стати цивілізованими, а українці, як закляті — ніяк не витворять нормальну державу, про Шевченківську премію і про те, як журналіст ТСН розпитував його на вулиці про електрообігрівачі. Прикметно, що Вольвач не пліткує про колег–письменників, хоча, за моїми спостереженнями, «літературна робота» надзвичайно сприяє чоловічому корпоративному пліткуванню: він і надалі не любить літературні тусовки і клани ні в реалі, ні в Фейсбуці.

Уперше інформація про таємні знахідки геологів біля легендарного Гуляйполя просочилася в народ наприкінці 70–х років минулого століття. Офіційно оприлюднили повідомлення про те, що під родючими чорноземами розвідано величезне родовище магнетитів. Але люди передавали з уст в уста страшне слово «уран», і ніхто не спростовував тієї версії.

На прес–конференцію за підсумками 2011 року Міністерство культури запросило журналістів на Малу сцену Театру Франка. Якщо хтось надумає для себе скласти рейтинг найгучніших культурних подій року — на цей майданчик варто звернути особливу увагу. Задумував його ще Сергій Данченко, художній екс–керівник «франківців». Із того часу Мала сцена зi статусу перспективного арт–об’єкта неодноразово переходила у статус безнадійного довгобуду, й ось після двадцяти трьох років будівництва її нарешті здали в експлуатацію. Мала сцена Театру імені Франка носитиме ім’я Сергія Данченка, вона вміщує близько 200 глядачів і на повну силу запрацює вже з наступного року.

Уперше «круглу дату» української Незалежності на Київському годинниковому заводі відзначили в 2006 році — тоді з нагоди 15–річчя нашої держави тут випустили ексклюзивну серію годинників «Клейноди Незалежності». Колекція мала успіх — оригінальні годинники охоче брали на подарунки високопоставленим особам та закордонним гостям. Тож цьогоріч підприємство представило чергову ексклюзивну лімітовану серію «Клейнодів Незалежності», присвячену 20–річчю нашої держави.