Книжки з «популярної історії» стають бестселерами не рідше за популярні романи. Надто у суспільствах, хворих на тоталітаризм, де офіційна історія скута ідеологічним протоколом та непроникним новоязом. Саме через цю неформальність масової слави зажила у ХІХ сторіччі «Історія України Русі» Миколи Аркаса. На початку ХХ–го — «Ілюстрована історія України» Михайла Грушевського, а наприкінці минулого віку найбільші наклади й перевидання мала «Україна: історія» Ореста Субтельного.

Заснована 27 лютого 1932 року Дніпропетровська область готується святкувати 80–річний ювілей. До цієї круглої дати на Дніпропетровщині натхненно взялися приурочувати буквально все — від конкурсу учнівських робіт до численних «круглих столів». При цьому особливо не задумуючись, що за оцими «80» стоїть.

Як стверджує завідуюча відділом Дніпропетровського історичного музею імені Дмитра Яворницького Людмила Маркова, Дніпропетровську область створили для того, щоб зручно було керувати. Причому новоз’явлена адміністративна одиниця спершу відзначалася величезними масштабами — вона охопила 4 міста і 50 районів. Та пізніше, 10 січня 1939 року, 10 районів Дніпропетровщини відійшли до новоствореної Запорізької області, ще 5 — до Донецької, 8 — до Миколаївської. І все ж на момент свого створення Дніпропетровська область була переважно сільською, тож, найімовірніше, її й створили для того, щоб зручніше було контролювати цей бунтівний і непокірний «аграрний сектор».

Ніщо так не гріє холодними зимовими днями й не дає пережити цей нелегкий період із мінімальними втратами для психіки, як знання, що існують у цьому світі сталі й незмінні традиції. Родинні застілля, глінтвейн, вертеп і...

Робочий день кожного українського міністра, як і його секретарки, тепер має починатися з відвідин соціальних мереж. Але «лайкати» і додавати у друзі держслужбовець має обережно: рекомендованим полем спілкування для представників виконавчої влади є сторінка юзера Миколи Азарова у «Фейсбуці».