У вельми неприємну історію вляпався голова Старосинявської райдержадміністрації Анатолій Волошин. Під час минулорічного призначення на цю відповідальну посаду чиновник в офіційних документах, м'яко кажучи, злукавив. Майбутній президентський намісник зазначив у анкеті, що нібито закінчив Московський інститут інженерів сільськогосподарського виробництва імені В. П. Горячкіна і, відповідно, має вищу освіту. Цей документ дозволяв Анатолію Дмитровичу раніше кермувати колгоспом, згодом — очолювати райсільгоспуправління.

Наш люд на брак фантазії ніколи не страждав. Коли ж до цього додати ментальну хазяйновитість та відточену з «совкового» періоду гостроту погляду на все, що погано лежить, то результат маємо відповідний.

Через два роки після трагічних подій висока нагорода знайшла Віру Рибчинську, завідуючу фельдшерсько-акушерським пунктом села Понора Славутського району. Відважну жінку удостоєно медалі імені Флоренс Нейтінгейл — найпочеснішої відзнаки Міжнародного комітету Червоного Хреста. Так оцінено виняткові особисті якості та вмілі професійні дії безстрашного медика в екстремальній ситуації.

П'ятий рік хмельницька міліція опікується Корчунецькою школою-інтернатом для дітей-сиріт та з неблагополучних сімей. Люди в погонах обладнали в навчальному закладі комп'ютерний клас, започаткували уроки правової освіти та рукопашного бою. Жодне свято не обходиться без подарунків щедрих меценатів — одяг, учбове приладдя, солодощі та обов'язковий концерт міліцейського оркестру — завжди знаходять вдячних адресатів. Завдяки шефам школярі отримали в користування справжнісінький КаМАЗ, яким тепер завозять в інтернат паливо та продукти харчування.

Події в цій історії розгорталися майже за детективним сценарієм. Увечері біля Хмельницького залізничного вокзалу до 34-річного таксиста підійшли двоє і попросили завезти їх у село Гута Віньковецького району. Шлях загалом неблизький, та й пізня пора не налаштовували водія пристати на заманливу пропозицію. Втім трохи поторгувавшись, рушили в дорогу.

Нарешті жителі 110-тисячного Кам’янця-Подільського спокійно зітхнули. Минулої суботи, після триденної перерви, у багатоквартирні будинки трубами потекла вода. Весь цей критичний час дві третини кам’янчан (а це 60 тисяч населення) могли розраховувати лише на привозну живильну вологу, решту ж людей, здебільшого з приватного сектору, виручали артезіанські свердловини та звичайні криниці.

На Поділлі у 20-х роках минулого століття найполум'янішим захисником селян від більшовицьких зайд був місцевий учитель Яків Гальчевський. Організувавши партизанський загін із таких відчайдухів, як і сам, ватажок (бойове ймення Орел) мужньо відстоював інтереси скривджених земляків, боровся за волю рідного краю. На честь відважного командира та його побратимів, які полягли у запеклих сутичках, у селі Сахни Летичівського району, де вчителював Орел, вдячні нащадки встановили дерев'яний хрест.

У ролі таких собі рекетирок у спідниці виступили 28 та 33-річні сестри з Полонного. Перебуваючи «під градусом», амазонки забажали гострих відчуттів і, звісно, грошей. Отож і вирішили потрясти 63-річного жителя райцентру, знаючи, що той якраз отримав пенсію.

Тема можливого підвищення тарифів на послуги КП «Хмельницьктеплокомуненерго», про що точилися розмови останнім часом, здається, втратила свою актуальність. І депутати міськради, і пересічні громадяни можуть з полегшенням зітхнути і зосередитись на інших життєво важливих проблемах. А весь секрет у тому, що тепловики запустили в дію когенераційну установку, яка живитиме струмом котельні обласного центру. Таку технологію вперше застосували в комунальному господарстві України.

У той самий час, коли в Севастополі фахівці метикували, як знешкодити підступну морську міну, що тримала в напрузі все кримське місто, їхні подільські колеги майже ідентичну проблему розв'язали значно рішучіше. На Старокостянтинівському військовому полігоні заходилися ліквідовувати невикористані під час навчань боєприпаси. Та, схоже, щось не розрахували тамтешні специ. Бо в ході знешкодження смертоносних цяцьок добряче гримнуло на всю округу.