Хокейні уболівальники Києва минулої п’ятниці постали перед непростою дилемою: наприкінці сезону їм чи не вперше довелося обирати між двома цікавими поєдинками. У Броварах свій перший товариський матч проти поляків проводила збірна України, яка нарешті зібралася найсильнішим складом, а на ковзанці АТЕК о тій же порі «Сокіл» та «Беркут» удруге зустрілися в матчі за звання чемпіона України. Більшість уболівальників того дня проігнорували гру в Броварах, про що чимало з них потім пожалкували: «синьо–жовті» впевнено переграли непоступливого суперника, який суттєво додав у грі за останні роки.

У повторному поєдинку поляки грали, вражені звісткою про загибель державного керівництва в авіакатастрофі. І знову поступилися.

А таки недарма призи найкращим спортсменам року в нас вручають навесні наступного. Враховуючи, що практично всі переможці вже четвертої церемонії «Герої спортивного року» є представниками літніх видів, у яких сезон уже в розпалі, таке визнання є непоганим поштовхом до нових звершень. Позавчора позитивний імпульс отримала нова група атлетів, які більше за інших виблискували у 2009–му.

Напевно, найпомітнішою подією туру стала 57–ма хвилина матчу, який на Великдень проходив у Борисполі (решта поєдинків відбулися в п’ятницю–суботу). М’яч, забитий 31–річним нападником «Арсеналу» Максимом Шацьких у ворота запоріжців, став для узбецького легіонера сотим у чемпіонатах України. Досі таким досягненням міг похвалитися лише Сергій Ребров, в активі якого 123 голи. Тепер же в «Клубі 100» — двоє бомбардирів.

Ця надзвичайно щира в розмові дівчина стала відомою на всю країну в 2008 році, коли здобула першу для себе медаль на Олімпіаді в Пекіні. Багато людей тоді вперше дізналися, що в Україні, попри всі негаразди з інфраструктурою, велотрек розвивається, а наші спортсмени можуть перемагати представників тих же грошовитих Великої Британії чи Австралії. Відтоді Леся Калитовська здобула чимало перемог, і лише медалі чемпіонату ніяк не потраплять до її колекції. Нещодавно на черговому світовому форумі в Данії галичанка знову опинилася за лічені кроки від п’єдесталу, фінішувавши шостою. Кореспондент «УМ» зателефонував велосипедистці після її повернення з Копенгагена — застав у батьків у Жовкві на Львівщині, куди дівчина приїхала відсвяткувати Великдень.

Минулих вихідних у чемпіонаті України відбулося одразу кілька матчів, які могли заслуговувати на статус центральних у турі. У Львові була гра «за Лігу Європи» між «Карпатами» та «Дніпром», у Сімферополі «Таврія» й донецький «Металург» провели репетицію фіналу Кубка України, а в Києві «Металіст» намагався побити «Динамо», тоді як команда Газзаєва прагнула довести уболівальникам, що невдача в Уж­городі була лише випадковістю. Довести то довели, але перемога чемпіонів над бронзовими призерами виявилась із надто неприємним осадом.

Якщо в чемпіонаті України донецький «Металург» ще жодного разу не обігрував земляків із «Шахтаря», то в Кубку зустрічі «метадонів» та «гірників» закінчуються вдало для перших. Історичну перемогу над «шахтарями» «металурги» здобули у 1998 році, коли обіграли «старших братів» в 1/8 фіналу національного Кубка та пройшли їх за сумою двох матчів. Позавчора пара зійшлася вдруге – вже в півфіналі, і знову «металурги» були на коні. Відтак фінальний поєдинок утретє в історії пройде і без «Шахтаря», і без «Динамо». Донецький «Металург» на цій стадії Кубка досі не фігурував узагалі, а «Таврія» пробилася у фінал після 16–річної перерви.

Континентальна хокейна ліга, яку можна назвати відкритим чемпіонатом Росії, наступного сезону може ще більше розширити географію учасників. Зараз у цій першості — найсильнішому клубному турнірі в Європі — виступають представники власне Росії, Білорусі, Казахстану та Латвії. Але вже в третьому розіграші свої можливості в КХЛ збираються спробувати представники ще кількох інших країн, й України зокрема. Від нас амбіції озвучив і підтвердив навіть не старий добрий «Сокіл», а такий собі ХК «Будівельник» (Київ), який ще не провів жодного матчу, бо існує лише на папері.

Близько півроку Віталій Кличко не брав участі в прес–конференціях, пов’язаних із діяльністю компанії К2 East Promotions. Ще впродовж місяця він не зустрічався із журналістами після заяви партнера по компанії Вадима Бухкалова про те, що їхнє спільне дітище, яке вони просували близько трьох років, припиняє існування. Та ось учора наш чемпіон нарешті вийшов на люди й розповів, якою буде участь братів Кличків у подальшому розвитку українського професійного боксу.

Як і сніг на вулицях, так само раптово розтанула перевага «Динамо» над «Шахтарем» у турнірній таблиці. Здобувши у чотирьох весняних турах лише дві перемоги, чемпіони не просто підпустили до себе головних опонентів у боротьбі за «золото», а й поступилися їм першою сходинкою. У киян, щоправда, одна гра в запасі, але ще ж є завжди нелегкий виїзд до Донецька у передостанньому турі.

Брати Клички, які на початку своєї професійної кар’єри любили завершити поєдинок ще на початку бою чистим нокаутом, зараз не надто тішать численних прихильників такими перемогами. Утім і рівень суперників тепер інший. Володимир, щоправда, два роки тому подолав таким чином американця Тоні Томпсона, але перед цим була пауза без надходжень у графу «К.О.» (knockout) тривалістю п’ять років. А Віталій узагалі востаннє перемагав не технічним, а чистим нокаутом аж у 2001му, коли на ринзі залишився лежати Орлін Норріс. У ніч же з суботи на неділю Кличко­молодший нарешті «прорвав блокаду», заваливши аж за канати американця Едді Чемберса. Таким чином Володимир упевнено захистив чемпіонські пояси за версіями IBF, WBO та IBO, потішивши переповнену 51тисячну «Еспріт­арену» у Дюссельдорфі та телеглядачів 110 країн.