Із важкоатлетичного чемпіонату світу, що відбувся минулого тижня в Анталії, збірна України привезла лише дві нагороди; обидві — в активі чоловіків. Натомість жінки, уперше з 2005 року, залишилися без місць на п’єдесталі. У складі команди не було визнаних лідерок — титулованих Ольги Коробки та Наталки Давидової. Але чи не означає брак медалей проблему з резервами в нашій збірній? Підсумок виступу в Туреччині для «УМ» підбив головний тренер жіночої збірної Василь Кулак.

Віднедавна «закоренілого» бронзового призера першості України люблять порівнювати із чемпіоном — донецьким «Шахтарем». Звісно, в «Металіста» менше досягнень, і фінансові можливості клубу не дотягують до рівня «гірників». Річ в іншому: останні придбання Мирона Маркевича в ігровому плані перетворили «Метал» на полі практично на копію «Шахти». Після приїзду до Харкова бразильців Шав’єра, Фініньйо й Тайсона ці гравці стали формувати півзахисну ланку «Металіста», і в «Шахтарі» їхні співвітчизники вже давненько господарюють у центрі тактичної побудови. Так вийшло, що в центральному матчі 11–го туру в Харкові, де «Металіст» приймав «Шахтар», зі стартових хвилин на поле вийшло одразу семеро уродженців Бразилії, а ще двоє «чарівників м’яча» увійшли в гру після перерви. Того вечора перемогли донецькі бразильці, хоча амбітні «металісти» мали великі шанси відібрати очки в чемпіонів.

Сім років збірна України із жіночої боротьби не здобувала золотих нагород на світових чемпіонатах зі свого виду спорту. Останній такий успіх наших дівчат донедавна датувався 2003 роком: у Нью–Йорку на найвищу сходинку п’єдесталу сходила Ірина Мерлені. Тоді вона виборола загалом третє «золото» чемпіонатів світу в історії української жіночої боротьби, і після цього наші дівчата тривалий час обходилися лише другими та третіми місцями. Але початок нинішньої осені перервав цю сумну традицію: на світовому форумі в Москві у ваговій категорії до 51 кг, перше місце здобула львів’янка Олександра Когут, що розміняла минулорічну «бронзу» на теперішнє «золото» аналогічних змагань. Успіх галичанки став найбільшим досягненням серед наших представників на цьому турнірі: найсильнішими не ставали ні «вільники», ні «класики». І хоча дехто називає її результат несподіваним, сама Олександра в оцінці свого виступу говорить лише про закономірність такого досягнення.

На майбутній Олімпіаді в Лондоні до цього спортсмена буде прикута особлива увага українських уболівальників. Каноїста Юрія Чебана, в якого ще навіть немає олімпійської ліцензії, уже зараз розглядають як одного з головних претендентів на медалі. Про 24–річного одесита широкий загал дізнався у 2008–му: на Іграх у Пекіні Чебан поповнив скарбничку нашої збірної «бронзою», фінішувавши третім на дистанції 500 м. Відтоді ледь не з усіх світових і континентальних першостей веслувальник повертається з нагородами різного ґатунку.

Яскравим прикладом є цьогорічне літо: спочатку в липні Чебан піднявся на п’єдестал чемпіонату Європи в іспанській Трасоні — здобув «срібло», а днями привіз дорогоцінні метали зі світового форуму, який приймала польська Познань (індивідуальну бронзову нагороду плюс срібну — за неолімпійську дисципліну, естафету). На обох змаганнях він виступав у новій для себе дисципліні: віднедавна Юрій приділяє всю увагу спринту на 200 м.

До єврокубкової осені дотягнули чотири наші команди — у баталіях Ліги Європи позавчора Україна втратила двох своїх представників. Від «Таврії» нічого іншого не чекали, а от «Дніпро» з його великими амбіціями на внутрішній арені мав би грати гідніше, однак поступився польському середняку. Валідольним, але зрештою радiсним вийшов успіх «Металіста» й «Карпат».

Чотири сезони поспіль київське «Динамо» було незмінним учасником групового раунду європейської клубної Суперліги. Із часу ганебної поразки від швейцарського «Туна» динамівці неодмінно проходили своїх опонентів у боротьбі за вихід до цього етапу Ліги чемпіонів, долаючи їх іноді легко, а іноді зі скрипом. Такого ж результату очікували від «біло–синіх» і позавчора: після нічиєї з «Аяксом» у першому матчі стикового раунду Ліги українцям неодмінно треба було перемагати.

Ця звістка шокувала всю футбольну Україну. Пробувши на посаді головного тренера національної збірної нашої країни шість iз половиною місяців, Мирон Маркевич минулої суботи оголосив про припинення роботи з командою. Причиною для такого кроку нинішній наставник «Металіста» назвав дії ФФУ проти його клубу: дещо раніше дисциплінарний комітет Федерації зняв із харків’ян та львівських «Карпат» дев’ять очок у нинішньому чемпіонаті за договірний матч, який ці два учасники ПЛ нібито відіграли кілька років тому. Уже в неділю, на грі «Металіста» проти «Кривбаса», харківські вболівальники за допомогою банерів із відповідним змістом показали, що підтримують такий крок Маркевича. Текстівки підкріплювали червоні картки у руках багатьох фанатів, які вони символічно адресували у бік Григорія Суркіса: саме його руку тут вбачають за останніми подіями довкола згаданого договірного матчу. Підтримка не допомогла — третя команда попередньої першості несподівано поступилася «Кривбасу», що заледве уник тоді пониження в класі.

Позавчорашні єврокубкові баталії наших клубів подарували різноманітні емоції. Мабуть, очікувано «Таврію» «побили» в Леверкузені, а «Металіст» виграв на Кіпрі. «Карпати» ж, швидше, перевершили сподівання, ледь не взявши гору в турецькому «пеклі», а от «Дніпро» розчарував домашньою поразкою «Леху». Утім матчі з поляками ніколи не давалися українцям легко. І все ж залишається шанс виправити ситуацію наступного четверга.

Відчувалося, що цього захисника неабияк бракувало нашій збірній у голландському Тілбурзі, де наша збірна вкотре змарнувала шанс підвищитись у класі. Юрій Гунько не одягнув весною синьо–жовту майку національної команди через травму, і в той же період з’явилася інформація, що цей гравець завершуватиме професійну кар’єру. Незабаром уже сам Гунько спростував ці чутки, але через негаразди зі здоров’ям він вiдтодi жодного разу не вийшов на лід. Поки гравці «Сокола» готуються до наступного сезону на зборах у Словаччині, Юрiй перебуває в Києві. На пропозицію «УМ» зустрітися і порозмовляти про останні події в його житті сам Гунько люб’язно погодився, переконавши, що списувати з рахунків його як досвідченого хокеїста ще рано.

Украй незадовiльна реалізація двоочкових та штрафних кидків — ось головна при­чина чергової поразки чоловічої збірної України на євроарені. Усього 14 iз 36 кидків із середньої відстані досягли мети, із 20 штрафних наші закинули лише дев’ять — такого низького відсотка влучань у цьому відборі в нас ще не було. Уперше наша збірна, у складі якої не зміг зіграти захисник іспанської «Манреси» Сергій Гладир, не вигра­ла в матчі жодної чверті.