Багато західних експертів називають «махрову» українську корупцію найсерйознішою загрозою національній безпеці України. Крадуть вже не звикле майно, розкрадають майбутнє цілого народу. Острах перед майбутнім приєднанням до ЄС зумовлений не стільки інерцією, скільки бездонними кишенями українських політичних мародерів, котрі дедалі глибше забивають Україну у цивілізаційний льох. Адже всі умови для економічного розвитку в України є. Cьогодні наша розмова про це — з Кітом Крейном, провідним науковцем американського дослідницького інституту RAND corporation, що надає експертну оцінку міжнародних економічних процесів.

Цими днями Польща опинилася не лише в центрі корупційного скандалу, пов'язаного з оточенням віце-прем'єра Анджея Леппера, а й на порозі розпаду урядової коаліції і, фактично, напередодні дострокових виборів сейму.

Для «старої» Європи Україна залишається малозрозумілим і через це підозрілим партнером, а «молода» Європа лишень відвойовує собі гідне місце в спільному європейському домі. Однак останній саміт ЄС продемонстрував, що «голос новачків», зокрема Польщі, Чехії та Литви, може виявитися не менш важливим, ніж позиція авторитетних європейських «донорів» - Франції, Німеччини та Великої Британії.

Не лише Україна зацікавлена у відкритому світові, а й світ зацікавлений в Україні. Адже Україна має не лише надпотужний транзитний потенціал між Європою та Росією, а й колосальний потенціал внутрішнього споживчого ринку. А споживання, як відомо, пожвавлює й стимулює ринок праці. Тому один з американських президентів на запитання, як допомогти США, відповів: «Американці, споживайте». Подібне відноситься і до системи кредитування — чим більше українці споживатимуть, тим ліпше працюватиме вітчизняна економіка. Позичатимуть банківські кошти на помешкання, автомобілі чи холодильники. Наразі ж українська банківська галузь, використовуючи методи «управління вручну», заробляє «на повітрі» (читай: на власних громадянах), примудряючись брати короткострокові кредити на Заході оптом, аби «перерозпродати» їх уроздріб українським споживачам. З'ясувати перспективи українського економічного дива «УМ» попросила одного з директорів Європейського банку реконструкції та розвитку, донедавна прем'єр-міністра Польщі Казимира Марцинкевича.

У суботу о п'ятій ранку в Брюсселі успішно завершився, без перебільшення, один із найдраматичніших самітів ЄС. І хоча «сивини» побільшало в усіх учасників дипломатичних «контратак», але, що найважливіше, у підсумку переможених у цій «війні нервів» не виявилося, і відтепер Євросоюз має узгоджений проект Конституції, щоправда документ змінив назву і став Договором про функціонування ЄС.

Україна стрімко долає політичну кризу власними зусиллями, увиразнюючи спротив «невидимої третьої сторони». Водночас не розвіюється побоювання, що цивілізаційне майбутнє України може опинитися на шальках чужих геополітичних терезів.
Розставити деякі геополітичні наголоси у розмові з кореспондентом «УМ» погодилася американський експерт зі справ України та Росії, «учениця» Збігнєва Бжезінського професор Селеста Волландер.

За умов стрімкої зміни наголосів міжнародної політики «формально нейтральна» Україна мимоволі виявилась втягнутою у гру «світових гравців». І балансувати офіційному Києву виявляється дедалі важче, адже ситуація критична і вимагає невідкладного прийняття рішення «або-або»: або західна цивілізація з відповідною системою вартостей, або ж — «третій російський шлях». Саме для проведення термінових консультацій щодо «Євроатлантичного майбутнього України» днями в Києві було проведено міжнародний форум.
Розставити деякі наголоси в розмові з «УМ» погодився один із найбільш поінформованих дипломатів, екс-амбасадор США в Україні, донедавна — радник держсекретаря США у справах Європи та Євразії, а сьогодні — старший радник Центру стратегічних і міжнародних досліджень (Вашингтон) Стівен Пайфер.

Дискусія щодо люстрації в Польщі днями набула ще більшої гостроти. Не витримав регулярного поливання брудом з боку своїх колишніх соратників і легендарний Лех Валенса. Аби припинити балачки щодо можливого «стукацтва», Валенса оприлюднив у інтернеті все те, що ретельно назбирали на нього органи комуністичного гебе. У неділю він закинув у всесвітню мережу першу партію матеріалів з 500 сторінок, передану польським Інститутом національної пам'яті. Лишаються неопублікованими ще близько сотні сторінок «досьє». За словами самого Валенси, він не вивчав і не піддавав жодній цензурі документи, надані ІНП, і «злив» у інтернет усе вкупі — бо не боїться їхнього вмісту.

Історія з Яном Гжебським, який після залізничної аварії понад 19 років перебував начебто у комі, а внаслідок втручання місцевих медиків повернувся до життя, днями зазнала «ускладнень». На щастя, не медичного характеру, а суто категоріального. Після того як про чудесне зцілення пана Яна написала преса всієї Європи (див.також «УМ» від 6 червня), медики зі шпиталю у Дзядлові, не побоюючись розвінчання власних успіхів, виступили з шокуючою новиною: мовляв, пацієнт перебував радше не у коматозній сплячці, а в стані афазії, супроводжуваної порушеннями рухливості, мовлення та артикуляції.

Політичне «жонглювання» енергоресурсами стало надпотужним інструментом впливу Кремля на пострадянському просторі. Найбільше потерпає обділена власними джерелами енергії Грузія, але й Україна опинилася у вкрай незручній ситуації, ходячи по зачарованому енергетичному колу. З одного боку, українська економіка є однією з найенергоємніших в Європі, дорівнюючи за споживанням економіці Німеччини, а з іншого — коефіцієнт корисної дії її замалий, аби самостійно провести грунтовну модернізацію «пожирачів кілокалорій» — потужних металургійних підприємств. Кремль же проводить не лишень жорстку торговельну політику щодо власних енергоресурсів, як з'ясувалося після краківського саміту, головною метою якого було знайти поставників нафти для трубопроводу «Одеса—Броди—Гданськ». Здійснивши в день саміту візит до Астани й Ашгабада і «вибивши» таким чином із краківських учасників президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва, Володимир Путін продемонстрував, що Москва не проти побавитися і в енергетичний експансіонізм та блокування чужих проектів, боронячи монопольне становище на паливному ринку та контролюючи «обхідні шляхи».
Розставити «енергетичні наголоси» «УМ» попросила Джеймса Шерра, політолога, провідного експерта з питань взаємостосунків між Сходом і Заходом Міністерства оборони Великої Британії.