Форум світових країн–експортерів газу, який існує з 2001 року, позавчора на міністерській зустрічі в Москві ухвалив новий статут, який перетворює її на профільну міжнародну групу на зразок Організації країн–експортерів нафти (ОПЕК). Штаб–квартира організації розташовуватиметься в столиці Катару — місті Доха. Учасниками форуму стали Іран, Алжир, Туркменістан, Казахстан, Катар.
Україну один за одним залишають її герої, свідки великої епохи національно–визвольних змагань. У ніч із вівторка на середу цього тижня відійшла до кращого світу Оксана Бандера, наймолодша із сестер провідника ОУН Степана Бандери. Усі Бандери були особистостями такими сильними, а їхні життєві шляхи були такі тяжкі й непересічні. Пані Оксана відбула 48 років заслання, таборів, каторги, набагато більше за багатьох українських дисидентів, маючи в серці найпершу цінність — свою родину. Вона і не ховалася в тіні свого визначного брата Степана Бандери, і не намагалася зробити якихось дивідендів зі свого прізвища чи «каторжного стажу». Усі ці півстоліття на чужині вона мріяла повернутися додому. Її мрія здійснилася, пані Оксана прожила старість на Батьківщині, і сьогодні виконають її останню волю: Оксану Бандеру поховають на цвинтарі у рідному селі Старий Угринів, біля сестер.
Ганс–Юрген Гаймзьот працює в Києві усього півтора місяця. Утім він добре поінформований і з ситуацією в регіоні (що природно для дипломата такого рангу), і з її «бекграундом», адже десятиліття сферою його професійних зацікавлень у МЗС Німеччини була Центрально–Східна Європа. Пан амбасадор знає російську і розуміє українську мову. Він уже встиг відвідати кілька східних мегаполісів країни, дати кілька інтерв’ю столичним виданням і наразитися на запитання: чому Німеччина блокує надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО. Це дражливе запитання, яке не має чесної відповіді, не оминули й ми, коли пан Гаймзьот завітав до редакції «України молодої».
Потужний вибух прогримів уночі проти середи у спальному районі Львова, у брамі житлового будинку на вулиці Науковій, 106. У будинку зруйновано бетонну опору вхідного дашка під’їзду, вибито шибки у під’їзді та в трьох помешканнях на першому поверсі. Наразі вибухову силу в «тротиловому еквіваленті» не виміряли, але, за припущенням фахівців, до біди багато й не треба було, адже вибух стався у закритому приміщенні.
222 знімальні дні, 36,5 млн. доларів, 4 роки роботи у поті і крові над сценарієм, симпатичні актори і провідний режисер Федір Бондарчук — а бажання вийти з кінотеатру під час перегляду першого в російській історії фільму в жанрі science–fiction action (наукова фантастика) «Залюднений острів» виникає кожні 10 хвилин.
Синьо–жовті кольори національного прапора на сліпучо–білому тлі гірських льодовиків та вічних снігів виглядають справді вражаюче. Та, мабуть, не багатьом українцям вдавалося відчути приплив патріотизму від такого видовища чи не на всіх найвищих вершинах світу. Юрій Кравчук, радіожурналіст із районного містечка Костопіль, що на Рівненщині, — один із тих українських альпіністів, хто брав участь у всіх сходженнях за програмою «Прапор України — на вершинах світу». За цей час українська команда підкорила Монблан в Альпах та Ельбрус на Кавказі, вершини Кіліманджаро в Африці та Аконкагуа в Південній Америці, австралійську гору Косцюшко та Фут–Стул у Новій Зеландії. Цьогоріч українці встановили прапор на головній вершині Північної Америки — горі Мак–Кінлів в приполярній Алясці.
Українським альпіністам залишилося здолати ще дві вершини світу — пік Вінсон в Антарктиді та, звісно ж, славнозвісний Еверест у Азії.
Ця кримінальна справа, про перебіг слухання якої в Апеляційному суді Дніпропетровської області ми неодноразово розповідали, стрімко наближається до свого фінішу. Вже на 24 грудня призначені дебати сторін, а там і вирок не за горами. Проте насправді все зовсім не настільки безхмарно, як може здатися. Більше того — у Дніпропетровську все переконливіше побутує думка, що судять не тих. Хоча на початку судового розгляду, здавалося, ніяких сумнівів бути не могло. Якщо один із підсудних, Ігор Супрунюк, скористався своїм правом не відповідати на будь–які запитання головуючого, то його приятель Віктор Саєнко охоче розповідав про найдетальніші подробиці страшних злочинів. Третій підсудний Олександр Ганжа проходить лише за двома епізодами, отож значне покарання йому «не світить».
Біда підкралася зненацька. 11 квітня 2008 року лікар–психотерапевт Нікопольської райлікарні Юрій Забіяка разом із дружиною Ольгою Василівною, відомим у місті офтальмологом, та сусідом виїхав на своєму «Деу Сенс» до Дніпропетровська. Стояв туман. Отож коли на зустрічну смугу неподалік Нікополя виїхав «Ніссан Альтіма», керований 32–річним дніпропетровцем, співробітником однієї з відомих приватних структур, Юрій Олексійович розминутися зі смертельно небезпечною перешкодою вже не зміг. Удар прийшовся в ділянку пасажирського сидіння, де їхала дружина. На жаль, заподіяні Ользі Василівні ушкодження виявилися несумісними з життям, хоч чоловік відразу надав їй необхідну в таких випадках допомогу. «Ніссан» після удару вилетів на узбіччя, а понівечена «Деу Сенс» так і залишилася стояти на дорозі.
У серпні 2008 року упродовж двох тижнів на роботі не було начальника служби озброєння аварійно–рятувального загону Міністерства з питань надзвичайних ситуацій Андрія Мельника (того самого загону, персонал якого займався ліквідацією наслідків НП на артбазі під Новобогданівкою. — Авт.). Зник майор?
