За чинним законодавством, кожен власник закладу громадського харчування мусить відвести не менше половини площі ресторану, кафе чи бару для осіб, які не курять. Утім на практиці гуманне рішення дуже часто не виконується: як у невеличких кафешках, що мають одну залу, так і в дорогих ресторанах, де символічний кордон між «столиками для курців» та «столиками для некурців» пролягає в повітрі. Та й на роботі в багатьох із нас палять не у спеціально облаштованих місцях, як того вимагає закон, а в коридорі, біля ліфта, на сходах чи просто в кабінеті — «на радість» усім некурцям. Чому так і чи можна якимось чином захистити права українців на повітря, вільне від тютюнового диму?

Бабуся–жебрачка снідає біля смітника. На металевій решітці лежить купа пожмаканих недопалків. Лікар уважно оглядає пацієнта. Крізь благеньке віконце назустріч одна одній тягнуться дві руки... Розглядаючи ці фотографії, зроблені студентами медичних вузів України, не відразу розумієш, яким чином сюжет пов’язаний із темою виставки — «Туберкульоз. Стоп–кадр». Але після розмови з авторами робіт і фахівцями галузі фтизіатрії та пульмонології, які прийшли на відкриття виставки, стає все ясно.

Починаючи від 1995 року, в Україні оголошено епідемію туберкульозу. Про це лікарі нагадали напередодні Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом, який відзначали 24 березня. Як наголосив керівник групи з ВІЛ–СНІД бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні Гундо Вайлер, найголовніша проблема, яка сьогодні непокоїть фтизіатрів усієї планети, — збільшення кількості хворих на резистентну форму туберкульозу. Йдеться про ситуацію, коли мікобактерія з різних причин (перерви в лікуванні, підбір неефективних препаратів, неправильне дозування, особливості імунної системи тощо) пристосовується до певних медикаментів і не гине під їхнім впливом. Тоді паличка Коха стає не чутливою до традиційних ліків, а значить, спеціалісти повинні шукати такі засоби, які зможуть подолати «загартовану» бактерію.

Навіть не віриться, що одна з найпомітніших культурних подій в Україні відкриває вже шостий сезон. Започаткована у 2004 році, «Французька весна» за цей період поширила свій ареал на 11 обласних центрів держави: Київ, Одеса, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Львів, Луганськ, Рівне, Запоріжжя, Сімферополь, Севастополь. Утім найбільш насичену програму буде представлено таки у столиці.

Збирати податки, розплутувати складні кримінальні справи, встановлювати, що за таємничі особи обкладають підприємців незаконною даниною, для них — раз плюнути. Оперативники і слідчі з Державної податкової адміністрації могли б про свої розслідування злочинних перипетій розказувати цілодобово, описувати свої пригоди у десятках прес–релізів, але до прес–релізів у ЗМІ ставляться з недовірою. Тому податківці вирішили «кувати» свій імідж у твердих палітурках.

Список титулів і звань поета, письменника, драматурга Юрія Рибчинського поповнився ще однією позицією — днями митець отримав Гоголівську премію. Цієї нагороди пан Рибчинський був удостоєний як автор драматичних творів, що мають успішну сценічну історію і збирають аншлаги в українських театрах: «Біла ворона», «З днем народження», «Піаф», «Пси»...

Криза змушує вдатися до економії навіть найзавзятіших марнотратів–багатіїв. Зокрема, любителям щодня потусуватися в дорогих клубах доводиться заощаджувати, влаштовуючи скромніші за розмахом вечірки вдома. Не стала винятком і британська топ–модель Кейт Мосс. Однак замість постійно витрачати значні суми на прийом гостей, кмітлива манекенниця одним пострілом убила двох зайців: і розваги собі забезпечити, і зайву копійку заробити. Кейт відкрила у своєму будинку на півночі Лондона особистий бар, куди мають доступ тільки найсолідніші гості і, звісно, добрі друзі господині.

Скоро словосполучення «вагітний чоловік» нікого не дивуватиме. Після американця Томаса Біті, який 29 червня минулого року народив дівчинку, а тепер знову носить під серцем дитину, у світі вже з’явився другий «татусь–мама». Цього разу відзначився іспанець Рубен Ной Коронадо, який вирішив побити досягнення Біті й виношує одразу двійню.

Про мертвих — або нічого, або добре. Наприклад: «Він помер, і це добре».

— Лідіє Дмитрівно, до ювілеїв звикле роздають титули. Вашому музею присвоять статус національного?
— Обласний гоголівський комітет звернувся з таким проханням до Києва. І голова республіканського оргкомітету Іван Васюник дав доручення міністру культури і туризму Василю Вовкуну підготувати відповідні папери. Гоголь належить до національних геніїв, це візитка нації. Тому, думаю, наш музей цілком заслуговує на статус національного. Тим більше що попри віддаленість від великих міст музей один із добре відвідуваних в Україні. Щороку до нас приїздить понад 10 тисяч людей, а в останні роки — 13—14 тисяч. У цей рік, проголошений ЮНЕСКО роком Гоголя, ми очікуємо ще більший інтерес до нашого музею.