Партія «УДАР» Віталія Кличка офіційно відмовилася підписувати коаліційну угоду з іншими демократичними силами до виборів. Про це повідомив сам Віталій Кличко на прес–конференції у Харкові. Отже, підписання угоди про створення коаліції у майбутньому парламенті, заплановане на п’ятницю, 19 жовтня, відбудеться між двома суб’єктами української політики — об’єднаною опозицією «Батьківщина» та ВО «Свобода».

У два останні дні, коли ще можна проводити партійні з’їзди і знімати кандидатів, «УДАР» і «Батьківщина» затіяли гру під умовною назвою «Хто покаже себе красивішим в односторонньому узгодженні з іншою опозиційною силою кандидатів–мажоритарників». Часу на це було — фактично півроку, але тільки вчора і позавчора дві найрейтинговіші антивладні сили вдалися до конкретних кроків. Причому, складається враження, зроблено це більше для гри на публіку, ніж для реального відбору сильніших висуванців у «спірних» округах.

Ера двох великих політичних сил — Партії регіонів та «Батьківщини» — потроху закінчується. За три тижні до виборів нарощування симпатій електорату демонструють інші, причому полярні політичні сили — КПУ й «Наша Україна». Такий висновок оприлюднили вчора на прес–конференції фахівці Всеукраїнської соціологічної служби.

Столиця України завжди була певним «барометром» усіх українських виборів. Явка виборців у Києві майже завжди збігається з явкою по всій Україні. Симпатії киян, як правило, відповідають (і водночас немалою мірою визначають) спрямованість парламентської більшості. То що ж відбувається на виборах у 13 київських округах на виборах–2012, коли половину Верховної Ради формуватимуть депутати–«мажоритарники»? По–перше, кількість бажаючих отримати мандат у Києві зашкалює, а по–друге...

Парадокс, але при тому, що столичний електорат є незмінним прихильником націонал–демократичних, патріотичних сил, може статися, що перемогу ледь не в усіх округах здобудуть кандидати, наближені до нинішньої влади. Причин для того ми знайшли три. По–перше, Партія регіонів робить ставку на самовисуванців, які переважно позиціонують себе як «незалежні», але насправді реалізують проект, очолюваний головою адміністрації Президента Сергієм Льовочкіним, що має на меті створення у ВР провладної більшості — можливо, навіть у 300 iз гаком голосів. Аби відвести підозри від цих «незалежних», ПР багато де ставить своїми офіційними кандидатами невідомих і непрохідних людей.

По–друге, опозиція, яка мала реальні шанси «взяти Київ», завела своїх «важковаговиків» до партійних списків, лишивши мажоритарні округи слабшим висуванцям. Слушним є зауваження, озвучене в коментарі «УМ» політологом Олександром Палієм: «У столиці ситуація дуже ризикована. Не висуваються сильні кандидати в тих округах, на які точно мітить влада, — наприклад, округ секретаря Київради Галини Гереги. Натомість іде робота провладних «гречкосіїв». Деякі з них взяли «нову моду» — нахабно називатися... «єдиними кандидатами від опозиції». Щоб іще більше заплутати виборця.

І третій момент: у той час, як провладні опоненти задобрюють бабусь продпайками, ремонтують під’їзди й ставлять дитячі майданчики, представники демократичних сил забирають голоси один у одного. Переважно конкуруватимуть люди Віталія Кличка та Об’єднаної опозиції, які так і не узгодили спільних кандидатів.

«УМ» проаналізувала претендентів на мандати по столичній «мажоритарці». У цьому номері — Лівобережна частина Києва.