Учора близько 13.30 у трамваї центрального у Дніпропетровську маршруту №1 сталася чергова надзвичайна подія: загоряння в одному з вагонів, яке спершу сприйняли за димову шашку. Містом поширилися чутки про черговий теракт.

Цьогоріч церемонія нагоро­дження переможців найбільшого літературного конкурсу країни — «Коронація слова» — якісно відрізнялася від попередніх: була витримана в національному стилі — від убрання гостей до виступу колективів, заставок на екранах та оркестру, що виконував жваве українське.

Після того як килим залишила титулована Ганна Безсонова, результати української художньої гімнастики пішли по низхідній. 2010–й став першим за багато років, коли Україна завершила світовий чемпіонат без нагород.

Минулого тижня під час фестивалю в рамках Днів української культури в польському Щецині молода група із Запоріжжя під назвою «Крапка» мала навдивовиж гарячий прийом місцевої публіки. Рік тому хлопці вже виступали у Польщі — на 20–му фестивалі української культури у Кошаліні — наймасштабнішому форумі української культури в Польщі.

31 травня 1997 року в Києві президенти України та Російської Федерації підписали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та РФ (т.зв. «Великий договір»).

Цьогорічний «плей–оф» вітчизняної чоловічої суперліги підготував кілька сюрпризів. У «золотій» серії до чотирьох перемог цими днями змагаються дві команди з Донеччини — «Азовмаш» і «Донецьк». Вихід клубу обласного центру до фіналу був прогнозованим, а от у суперники йому замість маріупольців очікувався «Будівельник» — друга команда регулярного сезону. Утім минулорічний чемпіон, пробуксувавши ще в чвертьфіналі в дуелях з «Одесою», вочевидь, витратив увесь запас сил і в півфіналі програв азовцям із непристойним рахунком 0:4.

«Після Дніпропетровська терористи взялися за наше місто», — тривожно перемовлялися позавчора увечері мешканці Запоріжжя. Новина про вибух на зупинці громадського транспорту в районі проспекту Металургів поширилася блискавично. Але згодом правоохоронці та рятувальники спростували версію про теракт.

«Моє серце розривається навпіл. Одна частина залишається в Україні, друга — навіки належить Німеччині. Хоча більшу частину життя я провела в Казахстані…», — втираючи сльозу радості від того, що почула українську мову, ділиться з журналісткою «УМ» мешканка чарівного баварського містечка Меммінген. Ольгу вивезли з України ще дитиною, проте наша земля й досі залишається для неї рідною. І байдуже, що сама жінка українською майже не володіє — фактично забула після того, як під час Другої світової війни її разом із батьками насильно виселили з родючої української землі в голі казахські степи. Після розпаду СРСР перший Президент України Леонід Кравчук запросив «українських» німців повертатися додому. Аналогічний заклик надійшов і з землі предків — Німеччини. Ольга з чоловіком обрали європейську «стабільність», хоча й досі нудьгують за землею свого дитинства, що проходило на Одещині.

Розділене навпіл серце — така доля випала майже всім етнічним німцям, які народилися в Україні. Майже два сторіччя жили їхні предки на нашій землі, доки не почалася Друга світова. «Фашисти», «фріци», «вороги» — як тільки не називали їх під впливом сталінської (хрущовської, брежнєвської) пропаганди в «інтернаціональному» СРСР. Хоча саме німцям колишня Російська імперія завдячувала розвитком промисловості, новаторству в тваринництві, землеробстві тощо. Нині німецька етнічна громада в Україні забезпечує культурні зв’язки з Німеччиною і створює позитивне реноме нашої держави на своїй історичній батьківщині. З огляду на те, як, м’яко кажучи, скептично ставиться офіційний Берлін до Києва останнім часом, роль наших співвітчизників німецького походження в налагодженні двосторонньої співпраці важко переоцінити…

3 травня 1783 року імператриця Катерина ІІ видала закон, який, обґрунтовуючи необхідність навести лад в одержанні податків з населення, прикріпляв селян Київської, Чернігівської та Новгород–Сіверської губерній до тих земель і власників, за якими вони були записані по останній ревізії, й забороняв переходити на нове місце. Фактично в Україні запроваджувалося кріпацтво.

Єдиний підводний човен ВМС України перебував у акваторії Чорного моря дві доби. За участі фахівців–судноремонтників очолюваний капітаном 2–го рангу Робертом Шагєєвим екіпаж, як повідомляє прес–служба Міноборони, здійснив комплексну перевірку обладнання і технічних засобів, упевнився у надійності роботи засобів зв’язку й енергетичної установки у різних ходових режимах, визначив допустиме навантаження на дизелі, протестував дієздатність акумуляторної батареї під час максимального навантаження на електродвигуни.