Минулого тижня в далеких, але таких уже «знайомих» сомалійських водах пірати однойменної країни захопили ще одне невелике голландське вантажне судно — «Маратон». Усі восьмеро членів екіпажу — українці. Повністю завантажений коксом «Маратон» має дуже низьку осадку і висоту борту, йде дуже повільно, тож догнати і піднятися на борт судна піратам було як прогулянка. Одразу після цього корсари повели «Маратон» до одного зі своїх портів у Сомалі. Таким чином, на даний час у заручниках перебувають 35 наших співвітчизників: 24 на балкері «Аріана», 8 на «Маратоні», 2 на німецькому контейнеровозі «Ганза Ставангер» та один на борту балкера «Патріот» . Натомість пірати звільнили судно «Маласпіна Кесл», серед команди якого було двоє громадян України. Викуп скинули з вертольота — два мільйони доларів.

Президент України Віктор Ющенко запевняє, що в червні, на першому багатосторонньому засіданні учасників ініціативи «Східне партнерство», Україна готова представити пропозиції з п’яти напрямків співпраці, зокрема, у сфері енергетики, екології, в адаптації законодавства до європейського, у прикордонній співпраці та роботі з малим бізнесом. Зокрема, глава держави пропонує включити реалізацію давно задуманого проекту Євразійський нафтотранспортний коридор одним із пунктів енергетичної співпраці в рамках «Східного партнерства». Втім експерти вважають, що занадто дорогий і масштабний проект для такої програми, як «Східне партнерство».

Триває кривава трагедія на півночі Шрі–Ланки: урядові війська оточили залишки «тамільських тигрів» — місцевих повстанців–сепаратистів — і продовжують добивати їх. Трагізм у тому, що на цьому клаптику землі перебувають також приблизно 50 тисяч цивільних осіб. Учора о 7.30 ранку артилерія урядових військ розбомбила останній діючий шпиталь на оточеній території. Агенція «Франс пресс» повідомляє про 49 загиблих та 50 поранених.

Президент Грузії Михаїл Саакаш­вілі погодився зустрітися з представниками опозиції та вислухати їхні вимоги і пропозиції. Позавчорашня зустріч тривала дві години і, як виглядає з повідомлень грузинських інформацій, виявилася безрезультатною. Після закінчення зустрічі президент Саакашвілі заявив у телезверненні до народу: «Ми зійшлися на думці, що переговори — це крок уперед, і діалог потрібно продовжити. Хоча я не маю ілюзій, що вдасться домовитися в усіх питаннях».

У Верховній Раді вчора виставляли горілку. Але марно нардепи, прийшовши в сесійну залу після місяця безперервних святкувань і уздрівши на почесному місці пляшку оковитої, сподівалися, що їм наливатимуть. Півлітра була призначена для «опохмелу» конкретній людині — міністру внутрішніх справ. Про що свідчили міліцейський кашкет і окуляри, які увінчували пляшку, та численні плакати на кшталт «Юра, похмелись!», «МВС — не витверезник», «Луценко — важке похмілля для країни», «Ці вуста нічого не пили?», «П’яний міліціонер — злочинець», «Пияк–міністр — ганьба для країни» тощо.
Та вправлянням у дотепності Партія регіонів, яка порозвішувала ці гасла, не обмежилася. «Регіонали» вже зранку заблокували президію ВР, нібито вимагаючи розглянути питання про відставку «пияка»–міністра. Хоча, як оголосив спікер парламенту Володимир Литвин іще зранку на погоджувальній раді, Юрій Луценко сам написав заяву про відставку й попросив ВР невідкладно її розглянути. На думку Литвина й багатьох інших представників коаліції, насправді «Регіонам» потрібно одне — аби парламент не працював, щоб Президент мав підставу його розпустити. Відправляти скандального міністра у відставку коаліції ніяк не можна, адже тоді Луценкова «Народна самооборона» буде змушена з почуття протесту вийти з більшості, якої й так де–факто майже не існує.

Темно, немов у могилі. Тихо, немов у могилі. Моторошно, немов у могилі. Ці порівняння — дуже влучна характеристика отого місця, звідки немає вороття. Хоча водночас, трапляється, глибоко під землею бувають закутки, де ще темніше, тихіше і моторошніше. Йдеться про так звані «кам’яні мішки», в яких після обвалу гірської породи чи вугілля опиняються шахтарі. І ті, кого рятувальникам згодом вдається «відкопати», щиро зізнаються: вони на власному досвіді перевірили, що означає бути похованим живцем. Тому й не дивно, що день, коли бранцям підземелля нарешті вдалося побачили світло ліхтаря першого рятувальника, вони вважають другим днем свого народження.

Засновник і настоятель Свято–Вознесенського Банченського чоловічого монастиря, що неподалік Чернівців, отець Михайло Жар за своє сорокарічне життя збудував не один храм. Однак не справами церковними прославився він, а тим, що замінив батька й матір сотням малюків. Він каже, що в дитинстві, побачивши фільм «Вусатий нянь», а згодом «Хазяйку дитячого дому», вирішив: коли виросте — працюватиме у притулку безплатно. І 1992 року його дитяча мрія почала збуватися: тоді, маючи трьох власних дітей, отець Михайло всиновив трирічного хлопчика, хворого на ДЦП. Сьогодні його називають найбагатшим батьком України. У його притулку при монастирі виховується 220 дітей: 29 сиріт отець Михайло всиновив, потім брав малюків під опіку. Хоча й притулком це не назвеш: євроремонт, м’які килими, сучасні меблі, квіти, акваріуми, папуги, фонтан... Не кожна сім’я може похвалитися таким затишком. Та найголовніший затишок для людини — душевний, саме його святий отець зміг створити для обездолених, обділених материнською любов’ю дітлахів. На Буковині так і кажуть — у селі Молниця живе родина Михайла Жара. А сам отець Михайло впевнений: діти продовжують йому земний вік. Переживши три інфаркти і дванадцять складних операцій, зізнається, що не має права піти, доки не впевниться: всі його діти — щасливі...

У Києві недовго сумували з приводу втрати путівки до фіналу Кубка УЄФА: уже за три дні тут святкували повернення титулу чемпіонів країни. Динамівці, як і передбачалося, переграли в матчі 27–го туру «Таврію» й на очах 12 тисяч уболівальників здобули своє 13–те звання найсильнішого клубу України. До речі, рівно стільки ж разів «синьо–білі» ставали й чемпіонами Радянського Союзу.