В аеропорту «Бориспіль» відбулася презентація нової злітної смуги. Першим злетів з неї особисто мер Києва.

«Наша влада повинна бути страшною для ворогів України!» — такий криваво–червоний напис «прикрашає» портрет Степана Бандери на сайті з кумедною назвою: «Центр політичних досліджень ім. Геббельса». Цей сайт, як і десятки інших псевдонаціоналістичних веб–сторінок, з’явився в українському інфопросторі з початком 2005 року, коли «виникла загроза», що в Україні офіційно буде визнано борців за державність. Такі «інформаційні гачки» під виглядом «національної історії» нескладно закинути у свідомість старих і молодих, які досі ім’я Бандери раз бачили в підручнику і ще раз чули від переляканої вчительки. Гебістський погляд на український визвольний рух як на «банду різунів», є також у сотнях книжок з яскравими обкладинками, у часописах, радіо– й телепередачах. Найбільше «гачків» передається через спілкування з «поінформованими», переповідання «правдивих історій» і навіть анекдоти. Цікаво, що поряд з уявленням «про дикість і жорстокість» українців цей довготривалий інфопроект переконує: найвірнішим другом для деяких українських самостійників була і залишається... Росія.

Вузькі місця газового договору з «Газпромом», для якого наш Прем’єр–міністр свого часу не шкодувала захоплених епітетів, уже створюють проблеми для держави. Одне з головних — ми замовили надто велику кількість газу, а також погодилися платити штрафи у випадку, якщо не купуватимемо його весь. Так, у 2009 році «Нафтогаз України» мусить купити 40 млрд. кубометрів, наступного — вже 52 мільярди. Насправді ж наші потреби нині не перевищують 33 мільярдів, у 2010 — ймовірно, не набагато більше.

Усе почалося з... кожуха. З банального кожуха, якого умів пошити чи не кожен чоловік цього села. Пардон, міста, бо Нова Вижва селом стала вже за влади нової, радянської. До того від часів незабутньої королеви Бони, яку й досі шанують і пам’ятають у цих краях, вона звалася містом. Його мешканці ніколи не знали, що таке неволя і панщина, бо завжди були вільними людьми. І саме цей дух свободи надихнув, напевне, вижівських кожухарів, або шнайдерів, як називали їх колись, на захист своїх інтересів. Тому вони й винайшли свою особливу мову, шнайдерську, яку розуміли тільки вони...

Німецький план «Барбаросса» почав втілюватися відразу після 3–ї години ночі з 21–го на 22 червня 1941 року. З аеродромів, розташованих на території нинішньої Польщі, в повітря з певними проміжками часу здіймалися один за одним літаки. Всі вони тримали курс на схід. Одним із літаків керував 30–літній обер–лейтенант «Люфтваффе» (ВПС нацистської Німеччини) Роберт Олійник. Після 3.30 ночі за московським часом він зав’язав бій із радянським літаком І–16, який піднявся у повітря на навперейми. Деякий час вони полювали один за одним у небі Львівщини. Олійник виявився спритнішим і в проміжок часу від 3.40 до 3.58 ранку збив радянського винищувача. На жаль, прізвище літуна з нашого боку встановити сьогодні неможливо. А за радянських часів тому не надавали ніякого значення. Цілком може бути, що він також мав українське прізвище... Так, за кілька хвилин до «офіційного» початку війни (тобто до 4.00) пролунали перші постріли і розпочався черговий етап Другої світової війни. Фактично, Велику Вітчизняну війну проти СРСР почав етнічний українець.
Як за штурвалом німецького літака опинилася людина з українським прізвищем і що то був за один?

Українці цього року заоща­джу­ють на відпочинку. Кусючі кримські ціни та недосяжні закордонні мандрівки змушують вітчизняних туристів полювати за «гарячими» путівками та частіше поглядати у бік вітчизняних сільських садиб. Статистика свідчить: туристів усюди відчутно поменшало — і в Україні, і в популярних раніше Єгипті та Туреччині. Відтак бізнесмени хоч не хоч мусять зменшувати ціни й вигадувати нові цікавинки для клієнтів. Експерти запевняють, що не обійде ця хвиля знижок і напівпорожній Крим — уже зараз місцеві санаторії починають переглядати завищені ціни. І не було б лиха без добра: економічна криза змушує українців відпочивати вдома, отже, сприяє розвитку вітчизняного туризму. Про це, а також про ймовірні «розпродажі» путівок, «широку ногу» елітних туристів та економічний відпочинок розповів «Україні молодій» заступник голови Державної служби туризму і курортів України Євген Стьопін.

Цьогорічний червень знову зіграв злий жарт як і з тими, хто в ці ягідні дні вибрався у відпустку на Шацькі озера, так і з мешканцями озерного краю, які з нетерпінням чекають відкриття курортного сезону. Бо відпочивальники — чи не єдине джерело прибутку озерян. Не по–літньому холодний і мокрий червень відлякав навіть любителів екстремального відпочинку, і на Світязі поки що тихо й безлюдно.

Минулорічна руйнівна повінь якимось дивом пощадила об’єкти туристично–рекреаційної галузі Прикарпаття — від катастрофічної води серйозних збитків зазнали лише шість садиб сільського «зеленого» туризму у Верховинському районі. За час, що минув відтоді, налагоджено транспортне сполучення з усіма, зокрема й найвіддаленішими, населеними пунктами, куди зазвичай люблять навідуватися всюдисущі мандрівники. Особливо ті, котрі замість солоної води, палючого південного сонця і «кусючих» цін віддають перевагу помірно теплому літу й активному гірському відпочинку. Тим паче що для них цьогоріч на Івано–Франківщині підготували кілька цікавих новинок.

Літо — пора затишшя на футбольних полях і активної міграції гравців між клубами. Нинішнє міжсезоння уже подарувало трансферні сенсації загальносвітового масштабу (переходи Роналдо, Кака тощо), нас же найбільше цікавлять подробиці ігрового майбутнього вітчизняних зірок.