строительство коттеджей в Киеве

Ювіляр тижня: Наполеон Бонапарт.
240 років французькому державному і військовому діячеві,
завойовнику, імператору

Аби виглядати грізно, президент Росії Дмитро Медведєв надягнув чорну сорочку. Стоячи на тлі моря, він намагався супити брови і час від часу стискав кулаки. Позаду пролітали чайки і котилися хвилі, а Медведєв начитував на камеру відкрите звернення до свого українського колеги Віктора Ющенка. Президент РФ назвав стосунки між нашими державами «м’яко кажучи, непростими». Він визнав, що «напруженість у стосунках Росії та України справді зашкалює», але переклав відповідальність за це на керівництво Української держави. Ну й відмовився наразі присилати нового посла до Києва.

Проповідники з релігійного «супермаркету», «сіятелі» Божого слова й носії «життєвої істини» множаться, як гриби після дощу. І на кожного продавця є власний покупець. Засилля релігійних організацій в Україні одні експерти називають проявом демократії, інші — раковою пухлиною суспільства. Нерідко маразм на релігійному ґрунті призводить до трагедій, але держава переконана: проблема деструктивних культів надумана. Тим часом релігійні організації масового розливу «полюють» на українців. У ваші двері, до речі, якраз і стукають!

Тайфун «Моракот» («Смарагд»), який від суботи лютує над країнами Південно–Східної Азії, влаштував справжні «жнива смерті». Кількість людських жертв іде на сотні. В Китаї, у місті Пенсі, вчора внаслідок зсувів завалилися шість чотириповерхових багатоквартирних будинків. Рятувальникам удалося видобути живими з–під уламків лише шістьох людей. Китайська влада припускає, що під руїнами цих «панельок» поховані ще сотні. Хоча в цій країні офіційно загиблими визнано лише шестеро осіб. Стихія зруйнувала тут шість тисяч будинків, знищила понад 380 тис. гектарів сільгоспугідь. Збитки попередньо оцінюють у 1,3 млрд. доларів.

Для більшості літо — це пора відпусток, відпочинку і намагання–нічого–не–робити. Для меншості, куди входять представники творчої спільноти кінематографістів, — гаряча пора. «УМ» складала реєстр кіноробіт, які зараз знімають в Україні або до яких причетний український виробник. Перелік подано згідно з алфавітом.

Мало хто ставиться до коміксів серйозно, але це окремий, нехай і переважно розважальний, жанр образотворчого мистецтва. На жаль, в Україні він не надто розвинутий. Натомість у світі — це величезна індустрія, в якій задіяні тисячі художників і «текстовиків», мільярди доларів. Пересічний комікс коштує недорого — два–три долари, а раніше — й того менше, і саме через це комікси стали доступними для різних вікових та соціальних груп.

Дуже багатьох популярних кіногероїв не було б, якби спершу не з’явилися відповідні комікси. Зокрема, образи славнозвісних Індіани Джонса та Спайдермена (Людини–павука) створили художники українського походження — відповідно, Джим Стеранко та Стів Дітко. Варто познайомитися з ними ближче.

Це не однозначно, що діти алкоголіків — пропащі. Їм просто важче жити, ніж дітям, що виросли в благополучних родинах. Ці діти сприймають світ по–іншому, вони безпорадні перед ним. Розплачуючись за помилки своїх батьків, вони часто намагаються зробити довкілля кращим, утім упродовж життя потребують, як ліків, постійної психологічної підтримки.

Нові перинатальні технології, які Україна впроваджує з 2003 року, передбачають не лише народження малят в індивідуальних залах та вільний вибір позиції при пологах, про що ми писали раніше. Сучасні стандарти передбачають відмову від невиправданого застосування медикаментів і від стимулювання пологів без нагальної потреби. Але, як визнають експерти, у наших пологових будинках дуже часто використовують зайві медикаменти — як препарати, без яких можна спокійно обійтися, так і відверто шкідливі для мами й дитинки засоби. Чому так трапляється і що з цим робити?

На Волині вдавалися до цього міцного вислову, щоб зупинити людину, яка плете нісенітниці так, наче має тебе за дурня. При тому зупиняли без усіляких церемоній... З приходом більшовиків у 1939–му «сон рябої кобили» твердо узаконився в агітпунктах, відкритих у кожному селі й при кожній школі, і то вже зупиняти не можна було. У Сибір вивозили навіть таких, що не потакували брехунові. Особливо навантажували брехнями екскурсоводів, бо ж то вважалося унаочненою агітацією. Їм замовляли текст, їх перевіряли на ідейність, і кожен затямив: «маслом каші не зіпсуєш».