У Харківському художньому музеї в рамках «Мистецтво а priori: актуальні історії» група SOSка (Коля Рідний, Ганна Кривенцова і Галина Кукленко) презентувала міжнародний проект «Нова історія». Мета організаторів — переосмислити традиційне в контексті сучасного, а також познайомити харків’ян із сучасним мистецтвом Словаччини, Румунії, України, Росії, Швеції. Побіля класичних портретів XIX століття куратори розмістили серію портретних фото Сергія Попова «Однокласники». Поряд із картиною Миколи Пимоненка «Жертва фанатизму» (1989) — відео Аліни Клейтман «Далеке щастя моє» про фанаток Діми Білана. Харків’яни Іван Світличний і Віталій Кохан презентували одночасно відео, скульптуру і графіку: автори відтворили процес творення гіпсових копій картин і рулонів із графікою.

Коли ми чуємо, що в якійсь країні зручно жити, то ми розуміємо, що там державна система вибудована так, щоб якнайкраще забезпечити життя народу. При цьому в успішних державах мається на увазі не населення взагалі, а передусім конкретний народ, нація. Відтак створюється законодавство щодо регулювання міграції, набуття громадян­ства, захисту державної мови й інформаційного простору, розвитку і захисту національної культури... Наприклад, французьке законодавство захищає державну мову від впливу спорідненої англійської мови... Тобто спільною ознакою успішної державної системи є конкретний народ — нація.

Прослухав усі передачі про інцидент, що стався з паном Луценком у Німеччині, а також ще й пояснення самого Юрія Віталійовича в передачі «Шустер live». І можу сформулювати для пана міністра причину, через яку виник інцидент в аеропорту Франкфурта–на–Майні (я багато разів бував у Німеччині та інших країнах). Пан міністр запізнився на свій рейс до Сеула (не знаю, з якої причини), і служба безпеки аеропорту не пропустила його до літака. Такі правила діють в усіх аеропортах світу, в тому числі й в українському «Борисполі». І всі законослухняні пасажири виконують ці правила. Якби їх виконав і пан Луценко, то ніякої халепи не було б. Але в нашого міністра спалахнув «гонор», мовляв, я — міністр, а мене примушують виконувати якісь там правила. А ці правила є підзаконним актом, і німецькі службовці показали нашій делегації на чолі з міністром, що в їхній країні закон є один для всіх — і для міністрів, і для двірників, і для бізнесменів–мільйонерів.

Дітей вважають найуразливішою групою для багатьох захворювань. Туберкульоз — не виняток. Як розповіла «УМ» головний науковий співробітник Національного інституту фтизіатрії та пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності дитяча фтизіатрія, доктор медичних наук, професор Ольга Білогорцева, із 9 мільйонів мешканців планети, хворих на цю недугу, 11% становлять саме діти.

Ця унікальна історія почалась у 2003 році, коли молода вродлива чернівчанка почула від лікарів страшні слова: гепатит С, цироз печінки, масштабне ураження. Тоді Лідія Порфирюк мусила перервати бажану 6–місячну вагітність (уже навіть ім’я для дівчинки підібрали) і з острахом чекати вироку спеціалістів. А прогнози були вражаючі: молодій жінці лишалися буквально лічені півтора місяця життя. В Інституті хірургії та трансплантології бачили лише один вихід — пересадку органа. І молодша сестра Марина без вагань віддала Ліді понад 50% своєї печінки. П’ять років тому такі операції ще не проводилися настільки масово, і Ліда була однією з перших українських пацієнток (точніше, четвертою взагалі і другою — з успішним результатом). На щастя, усе закінчилося добре. Нещодавно дружна родина відсвяткувала невеличкий ювілей — 5 років, відвойованих у смерті. Наша розповідь — про те, що за цей час довелося пережити сестрам, у яких в буквальному розумінні на двох одна печінка.

Тотальна антирелігійна пропаганда перших десятиліть радянської влади принесла не зовсім ті результати, на які сподівалися більшовики. Скажімо, під час Всесоюзного перепису 1937 року віруючими себе назвали 56,7% тих, хто погодився відповісти на провокаційне запитання (до речі, внесене в анкету особисто товаришем Сталіним). Воно звичайно, «опіум для народу» — вагома підстава для вагомих табірних строків попам. Однак паства, залишившись без пастирів, геть здичавіла. Про що може свідчити кілька справ, «розкопаних» в архіві Управління СБУ в Луганській області керівником прес–служби цієї поважної установи Юлією Єременко. Слід сказати, досі живі родичі фігурантів цих справ, тому Юлія Віталіївна рекомендувала справжні прізвища не називати...

Як повідомили «УМ» у прес–службі ГУБОЗ МВС, небезпечного злочинця Костянтина Литвиненка, відомого в кримінальних колах як «Рембо», бійці відділу швидкого реагування «Сокіл» затримали минулої п’ятниці близько 16.00 в місті Рогатин Івано–Франківської області. 51–річний злочинець був неодноразово засуджений, за розбій, навмисне вбивство, втечу з місць позбавлення волі, посягання на життя правоохоронця та здирництво.

Після відносного затишшя, що тривало впродовж великодніх і травневих свят, кримінальну хроніку знову пожвавили повідомлення про нахабні пограбування банків. Так, позавчора близько 12.00 в Подільському районі Києва на проспекті Василя Порика, 9, невідомий чоловік із застосуванням вогнепальної зброї скоїв напад на відділення Індекс–банку. Грабіжник обрав філію у тихому житловому масиві Виноградар і зумів заволодіти сумою в 45 тисяч гривень, а також певною кількістю валюти (правоохоронці точну суму досі не озвучили) і хутко зник. Затримати його по гарячих слідах, як завжди, не вдалося.

Одну з «білих плям» розшукової діяльності Інтерполу закрито днями за безпосереднього сприяння співробітників ДАІ Запоріжжя. В одній зі звичайних дорожньо–транспортних пригод в обласному центрі інспектори запам’ятали незвичайне прізвище одного з фігурантів аварії. Що було неважко, з огляду на статус іноземця і його прізвище: Георгіу Неофітас, громадянин Кіпру і Великої Британії.