До 170-річчя Івана Франка створюють 12 VR-синглів для голосу та фортепіано
До 170-річчя Івана Франка створюють12 VR-синглів для голосу та фортепіано на слова знакового письменника і діяча. >>
Актуальним історіям тут (не) місце
28.05.2009
Роман Мінін біля своєї роботи «Для тих, хто не був в органному залі» («Несумісна сумісність»). (Фото автора.)
Епатаж проти класики
У Харківському художньому музеї в рамках «Мистецтво а priori: актуальні історії» група SOSка (Коля Рідний, Ганна Кривенцова і Галина Кукленко) презентувала міжнародний проект «Нова історія». Мета організаторів — переосмислити традиційне в контексті сучасного, а також познайомити харків’ян із сучасним мистецтвом Словаччини, Румунії, України, Росії, Швеції. Побіля класичних портретів XIX століття куратори розмістили серію портретних фото Сергія Попова «Однокласники». Поряд із картиною Миколи Пимоненка «Жертва фанатизму» (1989) — відео Аліни Клейтман «Далеке щастя моє» про фанаток Діми Білана. Харків’яни Іван Світличний і Віталій Кохан презентували одночасно відео, скульптуру і графіку: автори відтворили процес творення гіпсових копій картин і рулонів із графікою.
Проте уже в день відкриття директор Художнього музею Валентина Мизгіна попросила кураторів проекту зняти кілька робіт. Приміром, представлену свого часу на «Арт–Москві» «Дівчину в трусах» Давида Тер–Оганяна (експозиція являє собою розкладений на підлозі одяг дівчини, в якому бракує лише однієї спідньої деталі і яка мала уособлювати оголеного відвідувача). Як пояснила Валентина Мизгіна, це може завадити іншим відвідувачам оглядати постійну експозицію. А вже наступного дня виставку закрили взагалі. Аргументи музейників були наступними: нецензурна лексика та надто голосний звук в окремих роботах і скарги відвідувачів.
Модерн проти авангарду
Спокійніше проходять заходи в рамках арт–проекту «Несумісна сумісність» у Харківському літературному музеї. Куратори проекту Марина Конєва і Катерина Марьюшкіна (працівниці Харківської муніципальної галереї) поєднали класику з модерном без епатажу та агресії. Раритетні фото і графіку авангардиста Бориса Косарєва розмістили поряд із роботами молодих харків’ян Романа Мініна й Артема Волокітіна.
Звично в Літмузеї було слухати харківських поетів, які читали улюблених авангардистів: Коцарєв — Раїсу Троянкер, Мельників — Майка Йогансена, Ушкалов — Юліана Шпола, Краснящих — Хлєбнікова. Це була така собі лекція «Школа авангарду» від Сергія Жадана, який сам, щоправда, поезій не читав. «Несумісна сумісність» включила в себе також вечір спогадів про творчість Бориса Косарєва і зустріч з американським мистецтвознавцем Мирославою Мудрак. Попереду — перегляд фільму «Земля» Довженка, «круглий стіл», модерований директором харківської «муніципалки» Тетяною Тумасян на тему нової мистецької ситуації в Харкові. А вже 5 червня у Літмузеї відбудеться літературно–музична акція «Демо–версія» за участю молодих харківських літераторів і музикантів.
Приємно, що Фонд розвитку сучасного мистецтва «ЕЙДОС» намагається виходити за межі Києва. Тож хочеться подякувати всім, хто бере участь у цьому проекті.
ПРО І КОНТРА
Коля Рідний та Ганна Кривенцова, куратори проекту «Нова історія»:
— Гадаємо, директор Художнього музею й сама не збагнула, що її обурило в нашій виставці. У нас було завдання — створити діалог поміж сучасним і класичним мистецтвом. Відеопейзажі Володимира Логутова ми розмістили поряд із Шишкіним і Левітаном. Друга частина робіт, приміром, інсталяція Тер–Оганяна, повинна була розширювати поняття класичної музейної експозиції, правила відвідування музеїв. Звісно, вони мають момент провокації. Ще одна проблема — ми давно хотіли зробити виставку мистецтва Східної Європи, бо воно мало представлене в Україні.
Валентина Мизгіна, директор Харківського художнього музею:
— Я вважаю виставку невдалою, тому що тут зіставлено два різні за видом мистецтва. Якби це була виставка сучасних художників чи графіків, справді виникали б якісь асоціації. А так кіно йде саме по собі, картини висять самі по собі. Хоча ідея зіставлення сучасного і традиційного мистецтва може бути. Молодь мала уважніше подивитися на роботи класиків і відобразити реакцію сучасної людини на ті самі проблеми. Потрібно знайти місточок із минулого в сьогодення. Із минулого до нас ідуть духовність, чистота, повага, тиша; із сучасного — агресія.
