В Україну знову приїхали ревізори: з 1 по 4 вересня місія Міжнародного валютного фонду на чолі з Джейлою Пазарбазіоглу перевірятиме підготовлений урядом проект Державного бюджету на 2010 рік на відповідність вимогам МВФ. З огляду на те, що Україна порушила ледве не всі умови, на яких МВФ виділив попередні три транші кредиту, експерти прогнозують проблеми з виділенням четвертого. Навіть в уряді не всі спроможні випромінювати оптимізм: заступник міністра фінансів Валерій Альошин на прес–конференції з цього приводу чесно спрогнозував, що переговори будуть важкими. На рівні Прем’єр–міністра, втім, рішуче відкидають «нагнітання істерії», запевняючи, що «вона працює», тобто «переговори з технічною місією Міжнародного валютного фонду, яка зараз перебуває в Україні, тривають у штатному конструктивному режимі». Очевидно, сподіваючись на те, що вміння Юлії Тимошенко переконувати й готовність сипати новими «цяцянками» вкотре допоможуть Прем’єрці зграбно пролавірувати на «луївіттонівських» каблучках між Сціллою популістських обіцянок виборцям і Харибдою жорстких умов, на яких МВФ дає гроші на їх виконання.

Одразу після Дня знань посипалися книжкові ярмарки. Після офіційного канікулярно–відпускного фінішу, не гаючи жодного осіннього дня, видавці всього світу звітують, як вони провели літо і що «запасли» на зиму. Учора в Москві на території Всеросійського виставкового центру відкрилася ХХІІ Московська Міжнародна книжкова виставка–ярмарок, причому в період кризи якраз добудували новий, 75–й, павільйон, бо в останні роки тільки й чути було нарікань на те, що площі ВВЦ не відповідають масштабу виставки. Сьогодні в Китаї стартує ХVI Пекінська книжкова виставка. І перша, й друга закінчуються 7 вересня. А 10 вересня в міжнародному книжково–ярмарковому календарі стоїть наш Форум видавців у Львові, теж 16–й. Потім 10—20 вересня триватиме 14–та Бієнале книги в Ріо–де–Жанейро, з 24 по 27 вересня пройде книжкова виставка у шведському Ґетеборзі, з 7 по 9 жовтня — міжнародна виставка в Мадриді, і вже 14—18 жовтня — книжковий ярмарок №1 у світі — Франкфуртський.

Дитячу лікарню майбутнього недарма називають найдивовижнішим медичним проектом України. Адже все в ній — від зовнішнього оформлення будівлі до внутрішнього облаштування — істотно відрізняється від медичних закладів, до яких ми звикли. «УМ» зустрілася з фахівцями, які працюють над проектом та будівництвом диво–лікарні, та з’ясувала, чому прозорий фасад нагадує око комахи, навіщо палати розмістили якнайдалі від операційних, реанімації та інших «зон болю», хто житиме у багатоповерхівці біля в’їзду на величезну територію і яким чином спеціалісти будуть боротися з внутрішньолікарняними інфекціями.

Пізнати незвідані куточки краю, де ти живеш, зрозуміти, що за незвичайним не варто далеко ходити, — такою була мета журналістського прес–туру, організованого управлінням культури та туризму Рівненської облдержадміністрації. Спокусилася тим, що хоча вже не раз милувався краєвидами Надслучанської Швейцарії, мальовничими руїнами Губківського замку, бувала у заказнику «Соколині гори», але ж сплав Случем байдаркою — зовсім новий для мене маршрут. Експедиція була розрахована на два дні. Отож, завантаживши в мікроавтобус спорядження, під керівництвом голови правління клубу туристів «Обрій», байдарочника з багаторічним стажем Івана Оліферука, вирушаємо до селища Городниця Житомирської області. Саме звідти й розпочалася наша подорож річкою Случ.

Рік тому «Україна молода» повідомляла про цю резонансну справу. Нагадаємо: 2 жовтня 2008 року в місті Прилуки, що на Чернігівщині, у приміщенні місцевого підрозділу УБОЗ під час допиту помер 39–річний підприємець Сергій Кунцевський, якого затримали того ж дня просто в перукарні. Лікарі констатували його смерть від крововиливу в мозок унаслідок закритої черепно–мозкової травми. За цим фактом прокуратура Чернігівської області порушила кримінальну справу за ст. 121 ч. 2 КК (важкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть) і ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень). Начальник Служби внутрішньої безпеки МВС Василь Слободяник запевняв «УМ», що «винні обов’язково понесуть відповідальність» за незаконні методи дізнання (тоді йшлося лише про чотирьох затриманих убозівців, один із яких — боєць спецпідрозділу «Сокіл»).

Інколи дивишся на картоплю, рис, кабачки або огірки з помідорами — і здається, що нічого нового приготувати з них уже несила. Коли вас здолає такий розпач, купіть кілька шматків різного сиру — і життя налагодиться. Продукт, про який згадували свого часу і Аристотель, і Гомер, виручить кожну господиню. Нового смаку молочний продукт надасть і супу, і салату, і овочевій запіканці. А підсмажений запанірований твердий сир не пробували?

Сирна тарілка (не плутати з просто нарізкою) — страва для естетів. Асорті з не менш ніж­ п’ятьма видами сиру може бути й основною стравою (тоді шматки більші, і кожен учасник застілля — з приборами), і десертом. Зазвичай найнейтральніший сир кладуть знизу тарілки, далі — за часовою стрілкою — наростаючі пряні нотки. Сирну тарілку прикрашають фруктами й горіхами. Груші найкраще відтіняють смак брі і камамберу, виноград — рокфору, вишня та ананас — чеддеру і бофору. Горіхи доречні до всіх сирів.

Звичайно, якщо є можливість, краще їсти пармезан, який виготовили на сироварні в Італії, або брі з блакитною пліснявою з Франції. На жаль, традиції українських сироварів значно скромніші. Проте повсякдень ми купуємо сири саме вітчизняного виробництва. Особисто я останнім часом часто кладу в кошик фасовані в поліетиленову упаковку шматки — бо, по–перше, уже добре знаю, який сир у такому «мішку»; по–друге, ну страшні черги у відділах столичних супермаркетів, де красуються величезні сирні голівки–кругляки. Для споживачів, які приглядаються до розфасованих сирів «Голландський» та «Російський», доречними будуть результати нещодавнього дослідження спеціалістами Центру незалежних споживчих експертиз «Тест» цих видів продукції.

Люди люблять рекорди. Здавалося б, з якого це дива на стадіоні беруть шлюб одночасно 20 тисяч молодих пар, 25 осіб втискаються до машини–малолітражки чи відчайдух здійснює смертельно небезпечний стрибок із мосту? Врешті, є така річ, як спорт, який далеко не завжди додає здоров’я та краси тілу, а став гонитвою за голами та секундами ціною здоров’я. Відповідь проста: одна особа прагне вивищитися над іншими, одна країна бажає видаватися кращою від інших — за рахунок футболу чи кількості виготовлених на душу населення тракторів. Деяким державам особливо поталанило за кількістю рекордів, наприклад, Швейцарії.

Тут більше гірських вершин понад чотири тисячі метрів і вище, ніж у будь–якій іншій країні Європи, на території їхньої країни знаходиться найвищий і найбільший водоспади Європи та найдовший на континенті льодовик (Алетш). До інших рекордів Швейцарії самі доклали рук: вони прокладають найдовший у світі тунель, звели найбільше в Європі шале — будинок у горах, вони попрацювали на найкомфортніше для проживання місто — Цюріх. Швейцарці мають найкращу у світі систему громадського транспорту, а вдома у них із кранів тече найчистіша у світі питна вода. Швейцарці виготовили найдорожчий у світі наручний годинник і збудували перший у Європі вегетаріанський ресторан. Усі ці рекорди слугують як чудові маркетингові інструменти.

Біографія Ольги Басараб була включена в усі важливі виховні матеріали націоналістичного руху. Ольга Басараб, член багатьох громадських організацій у середині 20–х років ХХ століття, стала найяскравішим символом боротьби за Українську державу. Її могила на Янівському цвинтарі упродовж багатьох років була місцем паломництва для тисяч українців. Тут виголошували присяги на вірність і приймали в підпільні організації — спочатку в УВО, а потім ОУН.

Смерть Ольги у в’язниці в ніч з 12 на 13 лютого 1924 року стала однією з найбільш вражаючих подій на західноукраїнських землях у 1920–х роках. Ольгу було знайдено повішеною в тюремній камері. Це був чи не єдиний подібний випадок серед чималого переліку польського судочинства над українськими революціонерами.