Нещодавні події в уряді засвідчили: через амбіції окремих персоналій чемпіонат Європи з футболу, який має відбутися в Україні та Польщі, може втратити не лише скандальний Львів, а й столиця нашої держави. На пропозицію міністра сім’ї, молоді та спорту Юрія Павленка збільшити проектну вартість реконструкції «Олімпійського» на мільярд гривень — до 3,2 млрд. грн. — Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко відреагувала вкрай бурхливо — заборонивши говорити про додаткове фінансування. Як аргумент, глава уряду навела висновок Головного контрольно–ревізійного управління, яке встановило, що кошторис і так завищений.

Учора о 8.00 в центральний офіс компанії «Укртранснафта» — національного оператора системи магістральних нафтопроводів України, — розташований на вулиці Артема в Києві, увірвалися невідомі й заблокували роботу державної компанії. Захоплення відбувалось, на противагу класичним рейдерським атакам, тихо і спокійно — співробітникам (принаймні тим із них, хто встиг потрапити на роботу до появи людей у камуфляжах) було наказано вимкнути телефони і інтернет, щоб таким чином запобігти небажаному витоку інформації. Охорона на вході працювала «на відбій», нікого не впускаючи й нічого не пояснюючи.

Хоч би як палко не любили одне одного майбутні суперники по президентських виборах Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко, без особистих зустрічей їм як керівникам держави не обійтися. Учора Президент із Прем’єр–міністром поспілкувалися віч–на–віч після тривалої перерви. Спер­шу інформагенція УНІАН із посиланням на джерела в Кабінеті Міністрів повідомила, що Юлія Володимирівна приїхала до президентського секретаріату на запрошення глави держави. Однак згодом прес–секретар Ющенка Ірина Ванникова уточнила, що про зустріч із Президентом попросила якраз Прем’єр.

Популярний у деяких колах принцип «Вхід — гривня, вихід — дві!» успішно працює у вітчизняному політичному істеблішменті. З владних кабінетів, як і з фронтових окопів просто так не йдуть: висунув голову — значить, зрадник. Відставка очільника Мінтрансу Йосипа Вінського не порушила традицію. Його попередника, харизматичного міністра фінансів Віктора Пинзеника, Прем’єрка провела словами — «нас залишають найслабші міністри», а Вінському кинула у спину — «Корупціонер! Ми звільнятимемося від таких, як він!». На перший погляд дивно, особливо якщо згадати, як по–материнськи відчайдушно Юлія Тимошенко захищала його від нападок журналістів, коли на початку своєї роботи у Мінтрансі пан Вінський почав виїжджати у світ на представницькому «Мерседесі» за мільйон гривень.
Колишні й позаколишні соратники пояснюють таку зміну просто — Йосип уже відіграв! Вірніше, відіграли ним. Лідер соціалістів Олександр Мороз, від якого Вінський гучно перейшов до Тимошенко, не без нотки ревнощів заявив — «вона збила його, мов пішака». Збитих пішаків у нашому суспільстві, як правило, шкодують.
А він і не намагається ліпити образ Індіани Джонса: жодного блиску в очах, стиснутих кулаків, обіцянок щось показати і комусь довести. Лише розгубленість, дуже тонкі натяки на майбутні перспективи — і велика образа на жіночу зрадливість: сидячи за великим столом у кімнаті для переговорів, він виглядав особливо втомленим. В інтерв’ю погоджується — так, став міністром майже випадково... так, працював... старався, як міг... Але не зрозуміли, не дали, не оцінили, не допомогли. Але не проти, мабуть, щоби оцінили інші: політика — матерія непередбачувана, і ніхто не довів, що у слабих немає шансів.

«Білий Тайсон» виявився лише блідою тінню свого чорного «прототипу». Як і передбачалося, скромний узбек Руслан Чагаєв не став повноцінною заміною Девідові Хею. І навряд чи британець сильніший за останнього суперника Володимира Кличка — просто в плані видовищності Хей був би точно цікавішим: надто багато зайвого наговорив він напередодні бою. Суботнє ж побиття Чагаєва на стадіоні в Гельзенкірхені за присутності 61 тисячі глядачів було сприйняте лише як чергова очікувана перемога Кличка–молодшого.

У Зарічненському районі Рівненщини диких кабанів розвелося стільки, що вже навіть на власних обійстях місцеві селяни не почуваються в безпеці. Земельні ділянки, які нарізані віддалік населених пунктів, люди давно залишили, адже зібрати там урожай неможливо. Жінки та діти вже й до лісу по гриби та ягоди бояться ходити.

Громаді Черкас презентовано генеральний план розвитку міста, якого тут не було понад двадцять років. Його цілих два роки креслили фахівці Українського державного науково–дослідного інституту проектування міст «Діпромісто», зазирнувши в майбутнє Черкас аж на чверть століття. Оригінальною «фішкою» плану розбудови обласного центру Шевченкового краю є створення цілого мікрорайону на воді, який мають намір збудувати серед Кременчуцького моря неподалік теперішньої станції Панське, котра міститься на дніпровській дамбі водосховища. На намитому піску хочуть поселити майже 60 тисяч городян. Але перш ніж таку новинку почнуть утілювати в життя, планують звести новий міст через Дніпро, про необхідність якого в Черкасах давно ведуть розмови.

Досвічені лікарі кажуть: стандарти стандартами, але до кожного пацієнта треба підходити індивідуально. Нерідко буває, що десятьом хворим з однаковим діагнозом (скажімо, хронічний холецистит у стадії загострення) треба прописати десять різних схем лікування. Чому? А тому, що в першого проблеми з жовчним міхуром розвинулися на тлі гепатиту — вірусного ураження печінки. У другого виявили серйозну супутню патологію — діабет. У третього «вибрикували» наповнені камінцями нирки, диктуючи свої умови прийому ліків. У четвертого болючі спазми з’являлися у відповідь на конкретний набір продуків, а у п’ятого жовчний міхур перетворився на веселий гуртожиток для лямблій...

Представники Американської академії педіатрії не радять родинам із маленькими дітьми заводити в будинку хом’ячків, їжаків, ящірок, черепах та інших екзотичних тварин. За даними фахівців, такі істоти є носіями потенційно небезпечних мікроорганізмів. Водночас діти до п’яти років особливо вразливі до різних інфекцій через незрілість імунної системи. А «мила» дитяча звичка облизувати свої руки збільшує ризик підчепити хворобу від їжачка чи хом’яка у десятки разів.