Бідолашна Барбі...

Забудьте про одну гребінку

Досвічені лікарі кажуть: стандарти стандартами, але до кожного пацієнта треба підходити індивідуально. Нерідко буває, що десятьом хворим з однаковим діагнозом (скажімо, хронічний холецистит у стадії загострення) треба прописати десять різних схем лікування. Чому? А тому, що в першого проблеми з жовчним міхуром розвинулися на тлі гепатиту — вірусного ураження печінки. У другого виявили серйозну супутню патологію — діабет. У третього «вибрикували» наповнені камінцями нирки, диктуючи свої умови прийому ліків. У четвертого болючі спазми з’являлися у відповідь на конкретний набір продуків, а у п’ятого жовчний міхур перетворився на веселий гуртожиток для лямблій...

А ще у пацієнтів буває алергія на певні медикаменти (добре, коли лікар дізнається про такі особливості не під час операції) та рослинні препарати (деяких «щасливчиків» може обкидати прищами навіть від банальної настоянки календули та липового чаю). Загалом існує безліч факторів, здатних вплинути на схему лікування людини. Тому «айболити» й радять хворим не займатися самолікуванням, а вживати тільки ті засоби, що прописав їм спеціаліст. Адже уколи чи таблетки, які допомогли подолати біль у животі одному братові, можуть виявитись абсолютно неефективними у випадку з другим братом. Симптоми схожі, а причини–то різні!

А знеболювальне не діє!

Найцікавіше, що на вибір­ лікування впливає навіть натуральний колір волосся та шкіри пацієнта. Американські вчені кажуть, що існує пряма залежність між відтінком шевелюри та особливостями нервової системи. Зокрема, натуральні блондини й блондинки чутливіші до болю, ніж чоловіки й жінки з темним волоссям. Як повідомляють «Медновини», учені з’ясували: чим активніше в організмі відбувається вироблення меланоцитів (речовин, які відповідають за насиченість пігментації шкіри, волосся й райдужної оболонки), тим вищий больовий поріг. Про це мають у першу чергу пам’ятати дантисти, які проводять видалення й реконструкцію зубів під місцевою анастезією. Річ у тім, що стандартні знеболювальні засоби, які використовують у стоматології, «тримаються» у смаглявих брюнетів стільки, скільки треба. А от у власників білявого та русявого волосся дія таких уколів закінчується набагато швидше. Цим пояснюється той факт, що брюнетам вистачає однієї ампули анастезії на прочищення каналів та пломбування ушкодженого зуба, а блондинам потрібна додаткова порція препарату вже під час роботи стоматолога.

«За 20–річну практику я й сам помітив: у шатенок анастезія «тримається» довше, ніж у білявок, — розповів «УМ» лікар–стоматолог Андрій Корсиков. — І десь в одному випадку з 15 трапляється пацієнт, на якого стандартний укол не діє взагалі. Це теж переважно світловолосі люди. Тоді ми разом із клієнтом вирішуємо, що робити: спробувати інший препарат, свердлити зуб «по–живому», застосувати загальний наркоз (це вже в іншій лікарні). Можна перенести процедуру на інший день. Це допомагає, якщо дію знеболювального «збиває» алкоголь чи стрес. Наступного разу пацієнт приходить тверезим, психологічно підготовленим, і все проходить нормально».

Про низький больовий поріг світловолосих людей треба знати не лише стоматологам, а й медсестрам із процедурних кабінетів. Бо коли натуральна (не фарбована!) білявка полотніє під час не дуже–то й болючого забору крові з пальця, сестричка має не гримати на «нетерплячу» пацієнтку, а намагатися виконати маніпуляцію якомога швидше та якісніше. І з розумінням поставитися до такого стану хворої. Зрештою, хіба білявка винна, що відчуває біль там, де нам просто неприємно, і все?

Також цей нюанс важливий при допомозі людям, які отримали серйозні ушкодження під час автокатастрофи, падіння з висоти тощо. Пацієнти зі світлим волоссям більше ризикують померти від травматичного шоку, ніж брюнети.

Темні раку не бояться!

До речі, люди з темною шкірою — корінні жителі південних країн (середня Азія, Закавказзя, Африка) — менш уразливі до дії сонячної радіації, і серед них рак шкіри зустрічається вкрай рідко. А найчастіше злоякісні меланоми діагностують у світлошкірих блондинів із блакитними очима. А за спостереженням відомого американського фахівця із психосоматики доктора Александера, блондини схильніші до підвищеної кислотності шлунка, що нерідко стає підґрунтям для розвитку гастриту або виразки. Крім того, світловолосі люди вдвічі частіше страждають від ревматизму, ніж шатени і брюнети. А близько 60% блондинів у молодості потерпають від зниженого тиску, який із віком переростає в гіпертонію (як зазначають лікарі, «найстрашніші» гіпертоніки — це колишні гіпотоніки). А ще у блондинів частіше діагностують запальні хвороби жовчного міхура і нирок.

Як зазначають медики, світловолосим людям варто знати про такі особливості свого організму. І не впадати у відчай, а докладати зусиль для профілактики ймовірних захворювань.