Мандруючи Європою, я неодноразово бачив, з якою повагою ставляться громадяни iнших країн до своїх великих спортсменiв. А наприкінці року чи не в кожній країні Старого світу відбувається грандіозна гала-вистава, де проголошуються кращі з кращих у різних спортивних номінаціях. Мимоволі заздрив закордонним атлетам, бо нашим спортсменам про таку увагу доводилося лише мріяти, і не розумів, чому подібний підсумковий вечір року не можна провести в Україні.

Ні для кого не секрет, що хокей в Україні ледь тліє на межі виживання. Якщо нині раптом урветься невеличке джерельце фінансування «Сокола» й збірної з київського бюджету, професійний хокей у нас зникне. І без того гравці головної команди країни вісім місяців тому були близькі до бойкоту чемпіонату світу. Адже упродовж кількох років вони вимагали від своєї федерації виплати обіцяних преміальних за збереження місця в елітному дивізіоні, але ситуація на краще не змінилася.

Якщо об'єднання під дахом одного міністерства таких доволі різних визначень, як молодь, сім'я, спорт, і має якийсь сенс, то полягає він у тому, що молоді люди й новостворені родини мають «дружити» зі спортом. Але як для занять професійним спортом, так і масовою фізкультурою потрібні спортивні об'єкти, що мають служити високій меті оздоровлення нації. Наразі ситуацію в Україні зі спорудами спортивного призначення інакше як критичною не назвеш.

Нова Україна проголосила масовий спорт і фізкультуру одним із пріоритетів своєї політики, але наразі це лише на словах. Ми не просто відстаємо від провідних спортивних держав, а, як казав один сатирик, ми вже відстали. І зараз лише розмірковуємо, чи треба (і як саме) розвивати спортивну інфраструктуру. Шанси наздогнати в цьому питанні нормальні європейські країни невеликі. І знову маємо жалюгідний відсоток у бюджеті, на який не те що побудувати, а навіть відремонтувати потрібну кількість існуючих об'єктів неможливо.

Історія знає чимало прикладів кардинальної зміни яскравими людьми сфери їхньої діяльності. Хтось у новій царині досягав навіть більш вагомих успіхів, ніж у попередній, а хтось у фіналі залишався тільки зі згадками про зіркове минуле. Схоже, настав час стати на новий шлях одному з символів сучасної України у світі — почесному чемпіонові світу за версією WВС, боксерові-важковаговику Віталію Кличку. На вчорашній прес-конференції в Києві 34-річному атлетові, змушеному через травму завершити боксерську кар'єру, довелося відповідати на політичні питання не менше, ніж на спортивні.

Протистояння людей і їхніх творінь завжди притягувало до себе увагу: чи зможе людина створити щось подібне до себе чи навіть розумніше? І ось, оцінюючи результати шахових матчів, можна сміливо казати, що штучний інтелект комп'ютерів працює вже значно краще за розум людини з її емоціями і психологічними впливами.

Черговий тур турніру кращих команд Європи, що виступають під егідою Міжнародної федерації баскетболу (ФІБА), приніс українським прихильникам гри з помаранчевим м'ячем позитивні емоції. Звісно, більше нас хвилювала доля віце-чемпіона країни — маріупольського «Азовмашу», адже БК «Київ» уже забезпечив собі одне з двох перших місць у групі.

Цьогорічний підсумковий турнір серії «Мастерз», який ще називають чемпіонатом світу, багатьом запам'ятається відмовами відразу п'яти провідних гравців із різних причин брати у ньому участь. І, безперечно, феєричним фіналом, який подарували глядачам у Шанхаї швейцарець Роже Федерер та аргентинець Давид Налбандян.