Сьогодні Володимирові Винниченку — 129. Революціонер, політик, перший голова уряду незалежної УНР, публіцист, блискучий літератор, посередній художник і ще гірший фермер, невиправний утопіст і дивак­натурист, він став чужим і для своїх — тодішніх українських націоналпатріотів, не кажучи вже про більшовиків.

Винниченка, доти надзвичайно популярного письменника і драматурга, книжками якого зачитувалася молодь, а за п’єсою «Чорна пантера і білий ведмідь» у 1926 році в Німеччині зняли фільм, перестали видавати і ставити, фактично позбавивши засобів до існування. Виїжджаючи у 1919 році в еміграцію, Винниченко писав: «Я їду як письменник, а як політик я всією душею хочу померти».

Життя його завершилося у селищі Мужен на Лазуровому узбережжі Франції. Тут, у маєтку «Закуток», Володимир Винниченко з дружиною Розалією Яківною прожив 17 років — до самої смерті 6 березня 1951го. Сусіди сприймали цього дивакуватого чоловіка в жовтих штиблетах за російського білоемігранта. А Винниченко жив собі за своїми законами єдності з природою, тяжко працював і мріяв, що колись настане час, коли не доведеться рахувати кожну копійку, щоб купити, наприклад, квитки в театр або книжку за 20 франків…

Кореспонденти «УМ», побувавши в Мужені, спобували розібратися, що і як шукав тут Винниченко. І чи знайшов.

Щити і корони, леви і плющ — гордо і пишно виглядають середньовічні герби великих королівств і знатних родів. Епохи феодальних «надмірностей» подекуди залишили ці герби у спадок сучасним, цілком демократичним державам. Останні, у свою чергу, диктують державницьку моду новачкам. Україні пощастило з символікою — тризуб дійшов до нас із часів святого князя Володимира, проте бароковими пишнотами так і не обріс. Тож творці української Конституції обізвали його «малим гербом», а в статті 20–й Основного закону звеліли придумати з часом і «великий герб», який би поєднував тризуб і символ Війська Запорозького, — козака з мушкетом через плече. Минуло десяток років, і до «великоукраїнського» козака приєднався галицький лев. Варіант Великого герба України, який уже декілька років домінував над іншими проектами і часом уже неофіційно використовувався, 17 липня презентувала Прем’єр Юлія Тимошенко як затверджений Кабміном і готовий до подання до Верховної Ради, де, щоб бути прийнятим, він мусить сподобатися конституційній більшості — не менш як трьом сотням народних обранців. Проте від проекту Великого герба, який претендує на остаточність, уже зараз багато людей хапаються за голову...

Кохання з першого погляду, красиве весілля, романтичний медовий місяць... Наповнені почуттями, Наталя з Костею радісно планували майбутнє. Просторий і світлий дім, який вони збудують, буде завжди відкритий для друзів і обов’язково сповнений щасливого дитячого щебету.

Однак минали роки, а лелека вперто обминав їхнє обійстя. Чому Наталя не вагітніє? Значить, ще не час, заспокоювали вони себе, і не варто квапити життя. Але настала пора, коли питання про дитину вийшло на перший план. І почалися поневіряння медичними центрами... І скрізь — неодмінно обнадійливе: «Все у вас вийде, тільки спробуйте ще ось це...» «Ось це» — болючі уколи, виснажливі маніпуляції, інтим «за розкладом» — щоразу розбивалось, як хвиля об берег. Бо наставали чергові «важливі дні», а з ними — гірке усвідомлення: знову невдача. Вершина цього виснажливого шляху — ЕКО, запліднення у пробірці. Тривала підготовка, непрості процедури, очікування із завмиранням серця... «Ура, затримка!» Але з виразу обличчя лікаря Наталя зрозуміла: щось не так. Молода жінка й досі не може спокійно згадувати той «фатальний ранок» у Донецькому центрі репродукції. «Здавалося, сонце згасло. Який сенс жити далі, я більше не витримаю...» Але пропозицію лікаря повторити спробу Костя відхилив відразу. «Сімейний бюджет нам цілком дозволяв пройти цим шляхом ще не раз, — пояснює чоловік, — проте я не хотів більше ризикувати здоров’ям дружини. Ясно, що ці понаднормові дози гормонів не минають безслідно...»

Однак не міг Костя уявити й іншого: невже ніколи в житті ніхто не назве його татком? «Довго ходив пригнічений... А одного дня мені раптом аж світ розвиднівся. Якщо є люди, сказав я собі, які залишають своїх дітей у дитбудинках, то мають же бути й ті, хто стає для цих малюків батьками!»

Останні опитування громадської думки показали: планка, яку доведеться подолати претенденту на посаду Президента України, нині перебуває напрочуд високо. Головним чином тому, що люди вже наситились обіцянками й чекають від керівників держави не гучних гасел, а конкретних результатів. Скажімо, 62,5 відсотка опитаних сподіваються, що керівників держави подолає кризу в економіці та забезпечить економічне зростання. 36,3% українців вважають: майбутній Президент має провести нагальні реформи — пенсійну, охорони здоров’я тощо. А притаманна українцям недовірливість означає: вони віддадуть свої голоси за лідера, який уже довів на ділі, що може повести за собою націю. Повести — і досягти успіхів.

Яка б стадія зацікавленості політикою не була в суспільстві — романтики чи повної апатії — телеглядач уперто відслідковує події та коментарі з політичних ток–шоу. І якщо трійцю «Свобод» — яку періодично, яку стабільно — кренить у бік конкретних партій та інтересів, то програма «5 копійок» з «5–го каналу» постійно намагається балансувати, щоб тримати політичну рівновагу. Звісно, є глядачі, які не сприймають нетрадиційного способу подачі інформації біохіміком за освітою, музикантом гурту «Мертвий Півень», журналістом Романом Чайкою. Та й перших осіб серед гостей студії тут не побачиш. Але «5 копійок» залишається найстаршим довгожителем серед політичних ток–шоу на вітчизняному телебаченні. Чи зміниться формат або наповнення «5 копійок» у період особливої напруги — перед черговими виборами? Про це розмова з автором і ведучим проекту Романом Чайкою.

Компактовий серіал «Легенда українського джазу», виданий нещодавно столичною музичною агенцією «Наш формат», представляє увесь спектр творчої діяльності Ігоря Хоми — засновника української школи джазу, який ще наприкінці 50–х створив у Львові перший в Україні джаз–оркестр «Ритм», а у 1966–му — естрадний джазовий ансамбль «Медікус». Сьогодні більшість джазових музикантів впевнені у тому, що українського джазу як такого в історичній ретроспективі не існує, або те, що грали у 50–х та 60–х, не є цікавим і самодостатнім.

Відтоді, як вельми вдало стартував сольний проект Святослава Вакарчука «Вночі», законне місце визнаних королів поп–рок–сцени виявилося вакантним... Нині на нього цілком слушно претендують найближчі конкуренти — «СКАЙ» і «Друга ріка». І правильно — за сумарною кількістю зафіксованих у медіа–просторі радіохітів ці команди вже не поступаються «океанам». Хоча все ж таки рекордсменом за тривалістю радіо–ротацій була і залишається «Друга Ріка». І це, між іншим, неважко довести. Беремо до рук нову CD–збірку BEST і бачимо — там фактично кожен із 21 треку підкорював у той чи інший період національні хіт–паради країни. Підраховано, що кожна з включених до збірки пісень звучала в ефірі не менше 1000(!) разів.

Наприкінці 70–х впорядкований і злагоджений шоу–бізнесовий механізм вибухнув зсередини — Великобританію охопила панк–революція. Її бунтівні герої — групи Sex pistols, CLASH, Damned, ламаючи шоу–бізові стереотипи, наочно довели, що музика бунту — це зброя. Музична картина світу суттєво змінилася — рок–боги вимушені були поступитися своїм місцем на олімпі брудним панкам. Але жорстка панк–хвиля швидко прокотилася світом, і місце панк–радикалів посіли схильні до компромісів пост–панки...

Гучні катастрофи французького та єменського «Аеро­бусів» над Тихим та Індійським океанами, «чорні скриньки» яких у першому випадку не знайдено, а в другому знайдено дуже пошкодженими, підвели до потреби знайти альтернативу цим бортовим самописцям. Таємниці обох трагедій неможливо розв’язати до кінця без «чорних скриньок», а значить, пасажири надалі не можуть бути впевнені у своїй безпеці. «Двоє наших фахівців уже отримали завдання дослідити можливість прямої передачі розмов пілотів у кокпіті, використання зовнішніх «чорних скриньок» та продовження часу надсилання ними сигналу після аварії», — повідомив Томас Ендерс, виконавчий директор компанії «Аеробус». Не виключено, що «Аеробус» скористається досвідом, напрацьованим у ВПС США.

Сподівання Ісландії швидкими темпами вступити до ЄС не виправдалися: країна спочатку має повернути борги, а вже потім вести конкретні переговори з Брюсселем. Першим попередив про це глава МЗС Голландії Максим Ферхаген, який пов’язав надання згоди на членство країни в ЄС із вимогою виплатити борги збанкрутілого ісландського банку Icesave голландським та британським вкладникам.