Головне зовнішньополітичне відомство України нарешті знову з головою, а в Кабінеті Міністрів однією «дірою» стало менше. Через сім місяців після звільнення Володимира Огризка Верховна Рада спромоглася посадити у вичахле крісло міністра закордонних справ Петра Порошенка.
Учора Генеральний прокурор Олександр Медведько вчергове зустрівся із пресою. Формальна причина — результати діяльності органів прокуратури за дев’ять місяців (цікаво, що вся статистика ГПУ засвідчує зростання бандитизму, викрадень людей та корисливих злочинів по всій країні). Але подальше спілкування з мас–медіа кожного разу затягується через зростання кількості резонансних справ, яких додається у слідчих ГПУ, але не на розгляді в суді. Керманич Генпрокуратури роками коментує розслідування справи Гонгадзе та отруєння Ющенка, а віднедавна ще й справу Лозинського, диплом Кислинського, оборудки керівництва банку «Надра», розстріли прокурора у Таращі та бізнесмена і його охоронців у Києві. А ще ж і арештовані суддя Зварич та генерал Пукач, напади на керманичів «Авіанту» та АНТК ім. Антонова. Резонансних справ усе більше, а вироків — менше. Тому для керівництва Різницької уже традиційними є або дуже лаконічні відповіді, або щось на кшталт: таємниця слідства, ми зробили все, а от колеги з МВС та СБУ недопрацювали, працює потужна слідча група — результати пізніше тощо.
І в попередні роки вибір лауреатів найпрестижнішої політичної премії світу — Нобелівської премії миру — викликав подив чи неоднозначні реакції. Немає сумнівів, що вибір цьогорічного лауреата також стане предметом довгих обговорень та сумнівів. Норвезький комітет зупинив свій вибір із 205 претендентів (рекордна кількість за всю історію нобелівських премій миру) на президентові США Бараку Обамі, який перебуває на цій посаді неповні 10 місяців і ще не встиг зробити цей світ «мирнішим», хоча має такі наміри. Може, варто було зачекати принаймні до наступного року? Певно, премія видана авансом... А може, за відмову від розміщення елементів ПРО в Європі? Чи як підсолода тієї гіркоти, яку президент США пізнав, програвши боротьбу за проведення Олімпійських ігор–2016 у його рідному місті Чикаго?
Підставою для вчорашнього рішення Шевченківського районного суду Києва про відтермінувати розгляд з приводу пошкодження пам’ятника Леніну стало невчасне подання обвинуваченням матеріалів справи. Про це «УМ» повідомила представник обвинувачуваних Олена Білозерська. Тим часом комуністи запевняють: постраждалого Ілліча на Бессарабській площі буде оновлено та відкрито до річниці Жовтневої революції 1917 року.
Вересень 1989–го. Немічний Радянський Союз невпинно прямує до прірви. Та компартійні чиновники ще чуються в силі й, за традицією, продовжують гучно святкувати «червоні» дні календаря. Для Галичини цей місяць, названий підлабузниками Кремля «золотим вереснем», — особливий: рівно півстоліття тому сюди, форсувавши Збруч, прийшла радянська влада. Її зустріли хлібом–сіллю. Проте невдовзі «совєти» оскалилися — рівень національної свідомості галичан виявився загрозливо високим. Його почали «гасити» підручні Берії. Якими були масштаби передвоєнних тортур і розстрілів місцевого населення, достеменно ніхто не знав. Таємниця зберігалася за сімома архівними замками КДБ. А ще — в землі, зокрема десь під шаром ґрунту в Дем’яновому Лазу на північній околиці Івано–Франківська.
Поки компартійці святкували ювілей історичного возз’єднання, нечисленні засновники івано–франківського «Меморіалу» за ініціативою тодішнього машиніста локомотивно–ремонтного депо Романа Куцика 21 вересня почали розкопувати Дем’янів Лаз, завалений будівельним сміттям. Невдовзі вдалося натрапити на не бачене досі в Україні місце таємних захоронень жертв сталінських репресій — ківш екскаватора вийняв з ями перші останки замучених українців. Таємне стало явним й архістрашним.
Глядачам каналу «1+1» ще минулої весни обіцяли показати документальний цикл та оновлений проект незмінної ведучої й автора програми «Без табу», нині депутатки Ольги Герасим’юк. Проте плани не реалізовано й нині. Чому — ми вирішили дізнатися про це безпосередньо в пані Ольги, яка в ефірі «Плюсів» задіяна останнім часом лише як член журі проекту «Танцюю для тебе» (другий сезон поспіль).
Зовсім дивним виглядало оголошене у середині вересня сидіння на двох стільцях Євгенія Кисельова — на каналі TVi (шеф–редактор і ведучий авторської програми) та «Інтер» (ведучий ток–шоу). Пояснення російського журналіста «Валерій Хорошковський не проти» і тоді виглядали непереконливо. Минулої неділі, як уже писала «УМ», Євгеній Кисельов, за його словами, після тривалих роздумів, нібито раптово для керівництва TVi, оголосив про своє рішення залишити цей канал — з причини силового тиску на TVi одного з акціонерів — Костянтина Кагаловського. Про те, що відбувається на українському каналі, який з’явився в ефірі у березні минулого року й акціонерами якого спочатку були екс–заступник голови правління ЮКОСу, перший представник Росії в МВФ Костянтин Кагаловський та опальний російський бізнесмен Володимир Гусинський, ми поцікавилися у гендиректора TVi Миколи Княжицького.
«Помаранчева» революція на київському Майдані певною мірою сприяла переоцінці персони столичного голови. Мало–помалу склався міф про те, що київський правитель (ким би він не був) мав реальну можливість впливати на події. Омельченко, мовляв, був «хорошим» і повівся мудро, бо вже не намагався «навести лад» у той спосіб, у який він робив це в 2001–му — під час «України без Кучми». Я суджу про цей міф із запитань, які колеги з інших видань ставлять експертам: як проявить себе Черновецький у випадку, якщо в столиці після президентських виборів почнеться друга революція? На чиєму він тоді буде боці? Відповідаю замість політологів: на своєму. Безумовно, кандидати в президенти це прекрасно розуміють. Але все одно заграватимуть із Черновецьким, бо київський плацдарм є для них надзвичайно важливим, а Черновецький його диригент. Тішить те, що, на думку опитаних «Україною молодою» коментаторів, після виборів Льоні–«Космосу» буде непереливки: переможець і переможені в той чи інший спосіб поквитаються з ним за подвійну чи навіть потрійну гру.
«Ми вдячні, що пам’ять про наші храми повертається сьогодні завдяки Службі безпеки України», — наголосив Патріарх Київський і всієї Руси–України Філарет учора, коли голова СБУ Валентин Наливайченко передавав Київській патріархії розсекречені матеріали про 37 храмів на Сході України. У 1920—30–ті роки вони належали Українській автокефальній православній церкві, священики служили в них українською мовою.
Після виходу сюжету на телеканалі «1+1» про корупцію та хабарництво у православній церкві на Рівненщині митрополит Рівненський і Острозький УПЦ КП Євсевій своїм указом звільнив із посади Демидівського благочинного та спробував позбавити парафії батька одного з героїв сюжету, колишнього семінариста Тараса Рябчевського. Окрім того, єпархіальна рада рекомендувала Синоду УПЦ КП позбавити сану священнослужителів, які викривають зловживання у церкві (о.Юрія Велігурського, о. Степана Маринича, диякона Віталія Поровчука) та відлучити від Церкви трьох вірян: Тараса Рябчевського, Богдана Лимаря і Сергія Одарченка.
