Буревії та сильні снігопади, які почалися позавчора, частково паралізували життя в Австрії, Німеччині, Швейцарії, Чехії, Словаччині та Польщі. Сніг із дощем падав тут і вчора. Особливо складна ситуація в горах Татрах, Карконошах та Альпах, де випало до 50 сантиметрів «білого пуху». Не краща ситуація і на рівнинах, де сильний вітер повалив на засніжені дороги ще й дерева, рекламні щити. Вітер був настільки сильним, що в околицях східнословацького міста Рожнява перекинув на дорозі чотири багатотонні вантажівки з причепами.

Басманний районний суд Моск­ви відмовив внукові Йосипа Сталіна — Євгенію Джугашвілі — у задоволенні позову до «Нової газети» про захист честі та гідності, повідомляє РІА «Новості». Суд зачитав лише результативну частину рішення, а мотиви будуть оприлюднені пізніше. Частина присутніх у залі засідання привітала рішення суду оплесками, а інша — вигуками «Ганьба!». Літні люди, послідовники Сталіна, з його портретами, які зібралися перед будівлею Басманного суду, гучно обурювалися цим вердиктом.

67–річний Ульріх Габсбург–Лотрінген хоче стати наступним президентом Австрії, але на перешкоді стала Конституція країни, яка забороняє нащадкам колишньої імператорської династії займати високі державні посади. Щоправда, в жилах цього політика з Партії зелених із землі Каринтія зовсім немає габсбурзької крові, бо він лише одружився з далекою родичкою імператора Франца Йосипа, але заборона, зафіксована в параграфі 60 Конституції, поширюється і на «сьому воду на киселі». Тому нащадки цісарського роду прагнуть змінити Конституцію. Ульріх Габсбург–Лотрінген вказує, що така норма Конституції застаріла (вона діє з часу падіння Австро–Угорської імперії 1918 року) і є порушенням принципу рівності громадян перед законом.

Учора всі три умовно–опозиційні (як їх називають політичні оглядачі) фракції Державної думи Росії залишили залу засідань на знак незгоди з фальсифікацією виборів, що пройшли 11 жовтня. Але перше засідання нового парламенту все–таки відбулося, адже прокремлівська «Єдина Росія» має конституційну більшість — 315 із 450 мандатів — для того щоб творити закони і самотужки.

Іракський журналіст, який здобув світову славу як «метальник черевиків із Багдада», позавчора прибув до Швейцарії за туристичною візою. Мунтазер аль–Заїді прилетів до Женеви авіарейсом з Бейрута в супроводі свого брата, повідомляє інтернет–портал swissinfo.ch. Заїді, якого у вересні було звільнено з іракської в’язиці, де він відбував термін за «замах» на Джорджа Буша, отримав туристичну візу минулого тижня.

У понеділок в Україні подорожчали термінові закордонні паспорти. Як повідомили «УМ» в одному зі столичних представництв Міжрегіонального центру видачі паспортних документів, що на Саксаганського, 4, нові розцінки до них «спустили» через кризу і зростання вартості витратних матеріалів. Адже подорожчали лише послуги з виготовлення бланка паспорта, натомість державне мито залишилося на рівні 300 гривень, не змінилася ціна й решти послуг — внесення даних про дітей тощо. Нові ціни на бланки закордонних паспортів стосуються й усіх регіональних «паспортних столів» при відділеннях міліції.

Система, яку застосовувала 46–річна жінка для особистого збагачення, була описана ще великим Гоголем: бухгалтерка Херсонського будинку–інтернату для людей похилого віку та інвалідів спокійнісінько складала звітність на неіснуючих працівників закладу. Після чого шахрайка щомісячно підробляла відомості й писала платіжні доручення на отримання заробітної плати цими «мертвими душами». Підроблені документи посадова особа без страху і докору надавала до державного казначейства.

Коли за сприяння прес–служби обласної міліції автор знайомився з деякими доступними матеріалами цієї справи, то здивування тільки наростало, і насамперед — від довірливості людей, яким не спадало на думку, що їх водять за носа. Ніхто не спромігся перевірити, чи існує взагалі освітній заклад під назвою «Київський національний інститут міжнародної економіки, підприємництва та права», філія якого нібито створена у Вінниці. Уже те, що розташовувалась вона в крихітному напівпідвальному приміщенні в центрі міста, мало б викликати сумнів, однак цього не сталось. Адже студенти «липового» закладу справді вірили, що навчаються та складають сесії, а тому отримають справжні, а не такі, як у пана Кислинського, дипломи.

Донедавна я часто переймалася питанням: «Чому українці не люблять Україну?». Відповідь, яку й так інтуїтивно намацала кілька років тому, почула в автобусі, що віз із Києва до Мюнхена групу музикантів та народних майстрів: «Щоб стати українським патріотом, треба виїхати за кордон». Певно, звідти, здалеку, якось чіткіше вимальовуються обриси барокової церкви, синішим здається небо, ріднішою — батьківська культура. Усі ці відчуття зароджуються на тлі здорового патріотизму європейців: варто лише раз глянути, як вони бережуть свої хати XVI століття, пишаються талановитими композиторами, художниками, письменниками і з гордістю носять свої кілти чи вишивані сорочки.

Той автобус з артистами мчав нас до Шлірзее, невеличкого баварського села, захованого в обіймах Альп, на «Тиждень української культури». Дійство мало відбутися в етнографічному музеї олімпійського чемпіона 1994 року Маркуса Васмаєра з музикою, співами й танцями від «Хореї козацької» й «Гуляйгорода», ляльками–мотанками, тканими килимами й глиняними горщиками від народних майстрів.