Ясна річ, що на запитання, винесене у підзаголовок цього матеріалу, краще за все міг би відповісти сам суддя Корчистий. Відставка судді, який свого часу виправдав Юрія Вередюка (обраного на роль убивці журналіста Александрова), сталася 20 травня цього року. Ми довго чекали на приїзд Івана Івановича у Київ, аби поспілкуватися із ним особисто. Проте коли, як нам здавалось, попередньої домовленості про зустріч вже було досягнуто, Іван Корчистий сказав у телефонній розмові, що коментувати мотиви своєї відставки він не буде. «Я звільнився і звільнився... Щось пояснювати — ні, я вважаю, що це буде некоректно».

Tих, для кого час летить, і тих, для кого він тягнеться, зазвичай відрізняють різні обставини життя. У січні 2003 року «Україна молода» вперше згадала про викрите Службою безпеки «існування конспіративно-терористичної групи». Члени цієї групи, говорилось у постанові про порушення кримінальної справи, «маючи ліво-радикальні погляди, планували повалення конституційного ладу та державної влади». З тих пір минуло без малого півтора року. І якщо для громадськості справа «комсомольців-терористів» призабулася під тлумом швидкоплинних днів та місяців, то самі її фігуранти гостро переживають кожну хвилину, проведену за гратами. Для одного з них — Сергія Бердюгіна — перебування там стало фатальним. Сергій помер у середині листопаду 2003 року. За офіційною версією, його смерть спричинило запалення печінки. (Хоча у свідоцтві про смерть, виданому у міській лікарні, йшлося про малокрів’я внутрішніх органів, позачеревну гематому, розрив печінки та закриту травму живота).

Президент Леонід Кучма своїм указом призначив Тараса Козака заступником голови Державної митної служби України. Якщо в масштабі держави ім'я Козака пересічному громадянину мало про що говорить, то в одному з регіонів західної України воно, що називається, на слуху. «Сірий кардинал Львівщини», — так назвав Козака народний депутат Олег Тягнибок («Наша Україна»). «Це призначення водночас і очікуване, і ні, — прокоментував він подію для «України молодої». — Очікуване, бо нині як ніколи гартуються вірні Президенту кадри. Їх плекають і укріплюють... Проте очевидно, що навряд чи Тарас Козак на своїй новій посаді сприятиме укріпленню зовнішніх рубежів держави».

Найяскравiшим свідченням того, що до проблем, пов'язаних із журналістською діяльністю, ми цілком призвичаїлись та перевели їх у розряд буденних явищ, є той факт, що цього року не було проведено комплексного моніторингу зазіхань на свободу слова. Принаймні до Дня журналіста таку хроніку не готували навіть правозахиснi структури. І все ж на прохання «України молодої» Інститут масової інформації нагадав про деякі підсумки за останній рік. Отже, за даними експертів з ІМІ, протягом лише 2003 року чотири українських журналісти загинули за нез'ясованих обставин або були вбиті. 42 журналісти зазнали нападів, погроз, залякувань. 38 вітчизняних мас-медіа заявили про економічний, політичний тиск на себе або своїх співробітників. 33 випадки перешкоджання професійній журналістській діяльності виявлені моніторингом ІМІ. 46 позовів подано проти українських ЗМІ та окремих журналістів. 21 позов проти представників влади та державних установ ініціювали самі ЗМІ та журналісти.

Фінальна нарада американських присяжних у справі Павла Лазаренка, що розглядається в суді Північного округу Каліфорнії у Сан-Франциско, вийшла нетривалою, забравши менше тижня. Тож уже вчора ЗМІ облетіла звістка з-за океану: екс-Прем'єр-міністр України визнаний винним за всіма 29 пунктами обвинувачення, висунутими прокуратурою США.

«У справі мого підзахисного коментувати поки що особливо нічого», — сказала «УМ» у телефонному інтерв’ю адвокат Павла Лазаренка Марина Довгопола. Мовляв, слід дочекатися вердикту, який незабаром мають винести присяжні в американському суді, де розглядається справа українського екс-прем'єра. За повідомленнями з Каліфорнії, справа Павла Лазаренка нині знаходиться на стадії завершальних дебатів. Днями на процесі виступила федеральний прокурор Марта Борщ. «Обвинувачений зловживав своїм високим становищем для особистого збагачення, — заявила вона. — Ми маємо справу з явним випадком корупції і відмивання грошей».

Кримська влада та туристичне відомство України вчора спростували цю інформацію, зауваживши, що ідея передати в оренду на 99 років частину Південного узбережжя росіянам є не більше, ніж «приватна думка» міністра АРК Таряника. Проте оглядачі припускають, що витiк цієї «приватної думки» може бути зондуванням реакції громадськості та влади України на можливу аферу з орендою найприбутковіших земель півострова.

Перше судове засідання, яке мало б відбутися вчора за позовом Марії Самбур та Валерія Воротніка до «Української правди», відкладене. Як повідомили «УМ» в «Українській правді», позивачі наплутали з адресою видання та некоректно вказали особу відповідача у позовній заяві — неіснуючу де-юре структуру — «Редакція інтернет-видання «Українська правда».

25 травня розгляд апеляційної скарги, поданої редакцією газети «Сільські вісті» на вирок Шевченківського місцевого суду, призупинився у зв’язку з тим тайм-аутом, який взяла суддівська колегія. Слухання відклали на невизначений термін, оскільки суд вирішив долучити до справи додаткові матеріали. По-перше, Апеляційний суд зобов’язав представників Міжнародного антифашистського комітету надати відомості про засновників та членів цієї спілки громадських організацій. Що ж стосується іншої сторони, то представники Василя Яременка мають надати докази передруку його статей газетами «Волинь» (Луцьк), «Український південь» (Миколаїв), «Дніпро» (Київ) та іншими.

У процесі «Сполучені Штати проти Павла Лазаренка» дуже скоро зазвучать фінальні акорди. Його безпосередні учасники, і, зокрема, адвокат колишнього українського прем'єра Денієл Горовітц, вважають, що завіса над цим дійством впаде десь наприкінці цього тижня. «Присяжні тепер слухають заключні аргументи» — наводить слова Горовітца «Українська правда». І додає, що захисник Лазаренка розраховує на виправдальний вирок суду та сподівається, що «до п'ятниці підсудного буде визнано невинним». Бачення майбутнього вироку Горовітцем збігається з тими висновками, яких дійшов його колега Андрій Федур (до адвокатської когорти Павла Івановича Федур, щоправда, не має жодного стосунку, проте він, як уже згадувала «Україна молода», не так давно допитувався на процесі як свідок сторони захисту). Для «УМ» Федур є ще й свідком того, як, власне, відбуваються судові слухання у справі Лазаренка — слухання, про які ми знаємо і багато, і мало водночас.