Добра традиція привозити до України «шматочок Франції» працює восьмий рік поспіль. Вечори франкомовного кіно у своїй програмі здебільшого мають стрічки, що вже підкорили прокат у себе на батьківщині та фестивальні майданчики у Європі.
Уявити Євгена Дударя без жартів неможливо. Напередодні 80–річчя телефоную сатирику, щоб домовитися про інтерв’ю. Представляюся, називаю газету. «О, «Молода» згадала про старого, — тут же знайшовся Євген Михайлович. — Але оскiльки звернулися до мене по інтерв’ю, то я, значить, ще не такий і старий!». Утiм зустрітися з гумористом виявилося не так і просто. Він саме перебував далеко від Києва, тому домовляємося поспілкуватися по телефону.
Восьмеро пасажирiв, зокрема й троє дiтей, досi перебувають у лiкарнi, куди вони потрапили пiсля нiчної ДТП на трасi Ульянiвка—Миколаїв. Ще одинадцятеро людей отримали незначнi травми.
Відбулася чергова щорічна конференція Академії наук вищої школи України — всеукраїнської громадської наукової організації, яка об’єднує понад 300 провідних учених, що працюють у ВНЗ нашої держави. Цього року її було присвячено 20–річчю академії, установчі збори якої відбулися 27 листопада 1992 року. В конференції взяли участь 104 науковці, які представляли головні університетські центри держави (Київ, Харків, Львів, Донецьк, Дніпропетровськ, Одесу, Запоріжжя, Чернівці, Ужгород, Івано–Франківськ, Сімферополь) й увесь спектр наукових досліджень, що розвиваються в державі. У залі вченої ради КНУ ім. Шевченка зібралися учені різних поколінь (від 93–річного математика В’ячеслава Добровольського й до 36–річного політолога Івана Монолатія), у тому числі й восьмеро з 50 тих професорів, хто засновував академію 20 років тому. На жаль, час невблаганний, і більшості академіків–засновників, у тому числі й ініціатора i першого президента академії, відомого вченого–фізика Віталія Стріхи, вже немає з нами...
Голову правління обласної організації ветеранів Афганістану Сергія Пилипенка наказом голови Української спілки ветеранів Афганістану Сергія Червонописького від 26 листопада усунули з посади. Частина активістів сумської організації пояснила це зміщення підкилимовими політичними іграми.
«Завод зупинено. Прохідна закрита», — щоб потрапити на територію Запорізького заводу феросплавів, нам доводиться йти в обхід. «Ми були змушені скоротити кількість працівників, залишивши тільки тих, які підтримують життєдіяльність самого підприємства, — пояснює заступник генерального директора Сергій Балашов. — Зверніть увагу, як малолюдно нині на території! А ще кілька тижнів тому ви зустріли би тут дві тисячі працівників».
Київський «Спартак», який у союзні часи гримів на весь світ, в еру незалежності поступово здавав свої позиції в українському жіночому гандболі. Згодом його місце на вітчизняному олімпі зайняв запорізький «Мотор», який поступово дістався й європейських вершин, вигравши Кубок кубків. Однак занепад ручного м’яча в Україні загалом позначився й на провідному жіночому клубі. «Рівень суперників був настільки низьким, що дівчатам було нецікаво, тісно в українському чемпіонаті. А утримання такого клубу для його президента В’ячеслава Богуслаєва стало дуже дорогим задоволенням», — свідчить віце–президент ФГУ Олександр Шипенко. Тож жіночий клуб розформували. Але гендиректор заводу «Мотор–Січ» Богуслаєв не зміг довго жити без гандболу й вирішив відродити клуб, щоправда, зробивши ставку вже на чоловіків.
Хочеться одразу нагадати, що від нашої жіночої збірної на «Кубку Турчина» перемоги ніхто не вимагав і не очікував. І Леоніду Ратнеру, і його підопічним напередодні старту чемпіонату Європи більше хотілося пограти в гандбол, спробувати награти якісь зв’язки. Адже, як відзначав наставник українок, за останні півтора року національна збірна, складена майже всуціль із легіонерок, провела лише три контрольні матчі.
Власне, дива не сталося. Українська команда, яка лише за день до турніру зібралася в повному складі, змогла виграти лише один поєдинок із трьох (у Македонії) та зрештою посіла четверте місце. Однак, як і бажав Леонід Анатолійович, його дівчата отримали спаринги з достойними опонентками, а столичні шанувальники ручного м’яча вперше після тривалої паузи змогли насолодитися цією видовищною грою.
