Ювіляр тижня: Богдан-Ігор Антонич.
100 років українському поетові,
письменнику, перекладачеві й літературознавцю

Поки її колеги (Джуд Лоу, Х’ю Джекман та інші) виступали на нью–йоркських заходах під егідою ООН із промовами на захист навколишнього середовища, зірка «Техаської різанини бензопилкою» Джессіка Біл вирішила не словом, а ділом привабити увагу громадськості до проблем екології. Разом із групою зіркових «альпіністів» наречена Джастіна Тімберлейка вирушає в Африку — аби зійти на Кіліманджаро.

Перейшовши свого часу на одноразову тару з пластику, людство лише зараз почало усвідомлювати, наскільки цей матеріал небезпечний для планети: тут і там валяються порожні ПЕТ–упаковки, і травмуватимуть живу природу вони ще дуже довго, адже період розкладу сміття з пластику — близько півтисячоліття (при тому що паперу, скажімо, — від двох до десяти років).

У Росії все далеко не просто. У Росії все просто далеко.

Скандальний продаж Одеського припортового заводу закінчився нічим. Намагання Прем’єра продати завод усупереч усім можливим перепонам — указу Президента, рішенню судів — та вкрай несподівана розв’язка цієї історії породили дуже багато запитань.

Українці дедалі частіше стають батьками для чужих дітей. Вони менше бояться матеріальних складнощів і осудливих поглядів. За соціологічними даними, 14 відсотків наших громадян бодай раз у житті замислювалися над усиновленням дитини, а три чверті українців не вважають перепоною для усиновлення наявність власної дитини. Українці навіть почали приймати в сім’ю віл–інфікованих малюків. І сьогодні, 30 вересня, День усиновителя чимало наших громадян можуть назвати «своїм». Про проблеми всиновлення, позитивні тенденції та перспективи «УМ» розмовляє з заступником міністра у справах сім’ї, молоді й спорту Тетяною Кондратюк.

Позитивної інформації про Україну у світових ЗМІ дуже мало, тому той сенсаційний ажіотаж, який створився навколо переможниці телешоу «Україна має талант» Ксенії Симонової у європейських ЗМІ, сповнює гордістю. Якщо політики нездатні прославляти нашу країну, то хай це робить проста 24–річна дівчина з Євпаторії, яка творить справжні чудеса на піску: майже живі й динамічні картини найвищого драматизму.

На 66–му Венеційському кінофестивалі Ксенія Раппопорт не мала відбою від прихильників і журналістів. Перші вимагали автографів, другі — інтерв’ю від росіянки, котру, як дехто інтуїтивно відчув, відзначать на цьогорічній мострі. Але... «На жаль, я не володію своїм часом тут», — ніби вибачаючись, відповідала вона журналістам і кивала на прес–аташе, яка опікувалася перебуванням актриси на Лідо. Коли ж на церемонії закриття оголосили, що «Кубок Вольпі» за найкращу жіночу роль отримала Ксенія Раппопорт, актриса не стримувала емоцій. Здивування, радість, легка паволока сліз на очах і нестримний потік слів подяки — ну як справжня італійка. У Венеції вона дефілювала у вечірній коктейльній сукні, у Києві — куди приїхала на фестиваль пам’яті Давида Боровського — у відповідному денному костюмі: сорочка, брюки й чобітки. Вважаєте, це зауваження — зайва деталь світських хронік? Аж ніяк! У цьому також актриса й жінка Ксенія Раппопорт — аристократична натура без невмотивованих претензій. Такою ми побачили її під час спільного журналістського інтерв’ю в Києві напередодні вистави «Дядя Ваня» (санкт–петербурзький Малий драматичний театр), в якій Ксенія Раппопорт грає красуню Олену Андріївну.

Завтрашній день може стати фатальним для однієї з найбільших державних компаній — «Нафтогазу України». Так, напередодні минулих вихідних група кредиторів НАКу не пристала на пропозицію компанії пролонгувати кредит 500 мільйонів доларів до 2014 року. Втім кредитори не сказали і «ні», оголосивши натомість тайм–аут до середи 30 вересня. Але натяк із боку зарубіжних фінансистів про можливе рішення виявився більше ніж прозорим, — ми, мовляв, чекаємо на виплату піврічного купона, що має статися сьогодні, у вівторок.

Як розповів «УМ» колишній директор коньячного заводу Олександр Сидоренко (нині він займає посаду почесного президента підприємства «Таврія». — Авт. ), зараз найважливіше питання для Новокаховського заводу — відновлення позитивного іміджу в очах українців та потенційних партнерів, а також стабільна економічна ситуація на самому підприємстві. Чи впорається з цими завданнями нова команда на чолі з новим директором — покаже час. Поки що всі, від кого залежить подальша доля заводу, налаштовані працювати на повну потужність.