Селом Оболоння Коропського району на Чернігівщині колись розгулювали мамонти. Про це свідчить знахідка, яку було зроблено під час копання ями для буріння свердловини у приміщенні кочегарки місцевої школи. На глибині всього півтора метра копачі наштовхнулися на кістки та бивень мамонта часів палеоліту.

Рік тому в цьому віддаленому поліському селі Рівненщини, розташованому поблизу кордону з Білоруссю, сталася пожежа, під час якої повністю згоріла дерев’яна частина старої школи. І хоча незначна її частина вціліла, та чимало дітлахів змушені були минулий навчальний рік провести в чотирьох непристосованих приміщеннях — нежилих сільських хатах, що взагалі не відповідали будь–яким санітарним нормам і були не придатні для навчання. Узимку температура в них досягала 5—7 градусів, учні сиділи на уроках у переповнених затхлих приміщеннях у пальтах, шапках і рукавицях, до того ж — навчалися у дві зміни.

Оригінальну ідею облаштування міста втілили в життя у Черкасах. Тут розпочали встановлювати іменні лавочки. Перші шість лавок уже радують відпочивальникiв у парку «Ювілейний» та в районі пірса біля Дніпра. А встановлені вони за кошти фірм та окремих черкаських родин. Аби люди знали, хто не пошкодував грошей на лавки, на них вивішують таблички з написами «Рідному місту» та прізвищем благодійника. До речі, виготовлення та встановлення таких лавок коштує 1500 гривень.

Одну з найдавніших богослужбових книг, що збереглися до наших днів, зможуть невдовзі не лише побачити, а й навіть придбати собі колекціонери та просто поціновувачі манускриптів. Луцьке Євангеліє XIV століття належить до найстаріших рукописних книг, посідаючи у списку найпримітніших пам’яток книжкового мистецтва 51–ше місце (всього у цьому списку 128 книг). Воно було написане у Спаському Красносельському монастирі біля Луцька й належить до пам’яток Галицько–Волинської рукописної школи.

У такому «одязі» до центрального РАЦСу в Черкасах ще ніхто не приходив. Усі, хто був у ту мить на реєстрації шлюбу і побачив дівчину в костюмі Єви, просто втратили дар мови.

Ця новина викликала обурення у багатьох волинян: лучанин Віталій Воробей, який минулої осені здійснив справді героїчний вчинок, затримавши вбивцю, не став студентом Київського національного університету внутрішніх справ. Нагадаю, цей 22–річний хлопець не побоявся кинутися навздогін злочинцеві, який у приватному будинку вбив двох дівчат і чекав на третю. Та їй пощастило, бо додому її проводив Віталій, який і вступив у небезпечний двобій із рецидивістом, затримавши його до приїзду міліції.

Саме у свій день народження, 13 серпня, черкаський очільник Сергій Тулуб відвідав у Черкасах автоскладальний завод № 2 автомобільної компанії «Богдан–Моторс». Керівник підприємства Владислав Сопіт, знаючи про іменини очільника області, від імені корпорації «Богдан» вручив йому подарунок — білий автомобіль «Богдан 2310» (пікап).

Розмови про те, що ганебно не мати на батьківщині співачки зі світовою славою хоч одного пам’ятника, почалися в Тернополі відразу після здобуття Україною незалежності. Потім роками сперечалися про місце його встановлення та про джерела фінансування представники влади, місцеві політики і громадські діячі та митці. Спочатку говорили, що місце такому пам’ятнику біля музею Крушельницької у приміському селі Біла, де мешкала співачка з родиною. Потім вирішили, що він має стояти біля краєзнавчого музею на майдані Мистецтв і навіть встановили там відповідний камінь, але на тому справа й заглохла.

Черкаський міськвиконком провів конкурс на право транспортного обслуговування людей із особливими потребами. Його виграло товариство «Наше таксі». Тож уже з вересня в обласному центрі почне працювати соціальна служба «Інва–таксі», котра й обслуговуватиме інвалідів–візочників.

Наслідки великої ожеледі 2000 року, яка знищила 90 відсотків дротового радіомовлення на території Вінниччини, за десять років не лише не мінімізувались, а, схоже, тільки посилились. Раніше стан радіомереж залежав від місцевих органів влади, які завжди знаходили кошти у місцевих бюджетах, аби полатати там, де порвалось. Нині, після вимушеного переходу на ефірне мовлення, трансляція залежить насамперед від Києва — вона напряму зав’язана на Національну радіокомпанію України, яка не лише дає «продукт» для слухачів, а й виступає замовником передачі сигналу в ефір.