Чимало собакарів сплять і бачать, аби їхнього годованця визнали «най–най» — чи то найбільш породистим на виставці собак, чи то якимось особливим. Окрема суперечка точиться за звання найбільшого собаки у світі. На даний час переможцем у цій номінації визнано блакитного (данського) дога Джорджа з міста Тусон, штату Арізона.

Якщо чоловік не забезпечує жінці ріг достатку, вона може забезпечити йому достаток рогів.

Зазвичай, якщо в Україні проводять фотовиставки, то це або мейнстрім чи глянець, або некомерційні роботи одного автора чи однієї школи. Експозиція у Фонді сприяння розвитку мистецтв ніби конспектує останнє 20–річчя: з одного боку — його жорстку соціальну реальність, з іншого — богемний хаос.

Організатор виставки Ірина Рузіна розповіла «УМ», що такий підхід — не її забаганка. «Наприкінці осені Україну запросили взяти участь у фотофестивалі в Братиславі, присвяченому 20–річчю з дня падіння Берлінської стіни. Для себе задану тему зрозуміла як жорстко соціальну, на противагу якій має бути метафізична фотографія. Так я показала, коли у суспільстві проходили неприємні переміни, людський дух, що прагнув чогось іншого», — пояснила Ірина Рузіна.

Автори фотографій — не дуже відомі. Хоча у Братиславі поряд із роботами Віктора Суворова, Геннадія Мінченка, Миколи Троха, Юрія Ковальчука, Олександра Ранчукова, Олександра Каднікова були трендові — Віктора Марущенка та Іллі Чічкана. «У Фонді сприяння розвитку мистецтв їхні роботи не вмістилися. А великий плакат Чічкана не вписувався у вибудуваний музейний ряд», — розповідає Рузіна.

Нестаріючий формат постмодерної літератури завжди перед­бачав сюжетну залежність її героїв від різного роду «божественних» аномалій. Так, наприклад, Віктор Пєлєвін свого часу навіть теорію сотворіння світу віддавав на відкуп вампірам у романі «Empire V», не кажучи про «первісність» ринкової метафізики у збірці його оповідань «ДПП NN». Модель світобудови, яку презентує у своєму новому романі «Богиня і консультант» Володимир Єшкілєв, не менш приваблива. Будучи відомий як «сірий кардинал сучасної української літератури» цей івано–франківський екзегет мало в чому поступається своєму культовому російському колезі в практиці написання романів у жанрі «альтернативної історії». Чого варта, скажімо, його найновіша, апокрифічного кшталту теорія вселенського зла, згідно з якою Господь працював сім днів у поті чола свого над сотворінням світу, а всілякі почвари, зібравши цей самий Піт Творця, витворили з нього могутні Жезли Сили, які сьогодні розпалюють ворожнечу між народами.

Відрядження до села Яруга під Могилевом–Подільським заздалегідь я не планував. Задум поїхати до нього виник спонтанно — після того як у Світовій мережі потрапило на очі повідомлення прес–служби уряду Російської Федерації, у якому цитуються слова головного рабина Росії Берла Лазаря під час його зустрічі з прем’єр–міністром про роки Голокосту: «...Те, що було в Прибалтиці, те, що було на Україні, — місцеве населення брало участь у ліквідації євреїв».

Не знаю, чим він обґрунтовував таке твердження, але факти — річ уперта: можна навести тисячі й тисячі протилежних випадків, коли українці, ризикуючи своїм життям, рятували представників народу, приреченого керівництвом третього рейху на знищення. Село Яруга — яскравий приклад того, як це відбувалося, і він по–своєму унікальний, адже на захист знедолених піднялась уся місцева українська громада.

«Підвішена» ситуація нинішнього Прем’єр–міністра Юлії Тимошенко та бажання зберегти за собою посаду змушують її робити нетрадиційні кроки. Один із таких Юлія Володимирівна поглиблено презентувала на вчорашньому засіданні уряду. З’явившись перед публікою, леді Ю одразу ж нагадала всім про озвучений днем раніше план Х із ініціативою голосувати про недовіру до її кабінету.

«Опустивши» торік свій ВВП на 14% (саме таку цифру називають сьогодні незалежні експерти), Україна втратила 60 млрд. гривень. Ці дані днями оприлюднили аналітики секретаріату Президента. Причинами економічних проблем, на їхню думку, є погіршення ситуації на зовнішніх ринках, значне уповільнення інвестиційної динаміки, зміцнення позицій тіньової економіки, а також падіння доходів населення.

Зазвичай розбір невдалих польотів своїх підопічних керівництво проводить після закінчення змагань. Проте провальний виступ на Іграх окремих команд змусив почати метання критичних стріл у бік атлетів та їхніх тренерів ще задовго до завершення Олімпіади.

Найбільше перепадає на горіхи збірній Росії. Продовжувачі традицій могутньої радянської «льодово–снігової» дружини напередодні стартів у Ванкувері планували посісти в командному заліку місце не нижче четвертого. Проте з трьома медалями вищої проби росіяни вчора обіймали лише восьму сходинку, а перед тим — не потрапляли навіть до провідної десятки. Весь російськомовний сегмент інтернету кишить анекдотами про невдалі потуги спортсменів РФ, яких «не на фарт» «відспівав» перед Олімпіадою патріарх РПЦ Кирил.

У вівторок визначилися ще два вірогідні претенденти на вихід до чвертьфіналу найпрестижнішого європейського клубного турніру. Ці команди виступали в гостях і не програли. Для «Барселони» навіть гостьова нічия в Штутгарті стала серйозною заявкою на загальний успіх: удома каталонці навряд чи «відпустять» суперника. Тим більше що після візиту до Німеччини безпрограшна серія «синьо–гранатових» у Лізі чемпіонів склала вже десять поєдинків. Стільки ж підопічні Хосепа Гвардіоли не поступаються на виїзді.