Нещодавно мені випадково потрапив до рук посібник з історії для абітурієнтів. Я погортала його сторінки і, натрапивши на розділ «Новітня історія», почала читати про події 2000—2001 років. Кількома рядками там згадувались «спроби опозиції ініціювати зміну влади», які «призвели навіть до вуличних сутичок демонстрантів з міліцією». Після цього, зазначили автори посібника, «опозиція відкоригувала свої дії і почала готуватися до парламентських виборів 2002 року».

Наприкінці минулого тижня «Україна молода» розповідала про те, як Апеляційний суд Києва залишив без розгляду скаргу довіреної особи Вiктора Януковича Раїси Богатирьової на нашу газету. В цій скарзі представниця інтересів провладного кандидата вимагала від «УМ» спростувань того, що Янукович, зокрема, «зону хавав» (зображення такого бігборда ми подавали на наших шпальтах). Суд узяв до уваги роз'яснення відповідача про те, що претензії пані Богатирьової надійшли до неіснуючої юридичної особи — «редакції газети «Україна молода», а також сперся на статтю 102 Закону «Про вибори Президента України», де вказано, що оскаржувати дії засобів масової інформації можуть лише безпосередньо кандидати на президентське крісло. Янукович в особі Раїси Богатирьової нам, таким чином, програв.

Рушала я у мандрівку закарпатськими замками не задля матеріалу для нової публікації, а заради свіжої поживи, якої прагла душа, уява, пам'ять... Проте деякі подорожні враження відкоригували наміри просто насолоджуватись побаченим. Першим із вражень була газета «Россия», яка лежала просто так (бери — не хочу!) на столиках у холі готелю «Закарпаття». Газета з віршиками «від читачів» про втрачений Росією Крим, яка залишила по собі питання без відповіді: хто, як і для чого організував імпорт цього чтива аж до Ужгорода? Друге враження: руїни замку тамплієрів у селі Середнє і думка про те, що якби сюди залучити зусилля, вкладені у доставку на Закарпаття чужорідних газет, то, можливо, середнянському замку не було б так самотньо. Я, власне, не пропоную його реставрувати (увесь замок — то самі лише залишки величних стін, крізь які сочаться клоччя хмар та ностальгія за незвіданими рицарськими часами). Просто боюся, що рано чи пізно замок тамплієрів щезне. Не знаю, чи «по зубах» буде сучасному бульдозеру абощо викорінити його, але, зрештою, побудований він iз каменю, а це означає, що при відповідній техніці зруйнувати його буде нескладно. Було б бажання... Та поки там, за сотні кілометрів від київської редакції «УМ», маленький чудовий замок ще бачить уві сні минуле та чує брязкiт мечів, згадаймо його. І його «побратимів». А ще принагідно — нашу замково-історично-занедбану Україну, яка вже вивчила слово «піар», але не знає, до котрого наболілого місця його краще прикласти, тому й мовчить про те, про що треба розказувати усім. А при цьому ще й берегти, аби вітри й часи не розвіяли, як попіл...

Історія ця — з цілком позитивним (і очікуваним) фіналом для нас і, напевне, з великим завершальним розчаруванням для «єдиного кандидата від влади» Януковича — бере початок у публікації «України молодої» від 17 серпня цього року. Саме тоді на наших сторінках з'явилася стаття Олександра Ляща та Данила Іваніва «Бігморди» (з підзаголовком: «У яку копієчку влітає наочне «тому що» кандидата Януковича»). Як пам'ятає наш читач, ми дали йому змогу помилуватися плакатами Януковича з деякими коригуючими уточненнями: «вибір 2004» пояснювався, приміром, тим що Віктор Федорович «зону хавав» і «тому що» він (тобто В. Ф.) — «пацан». Фото ми запозичили на сайті Maidan.org.ua. Такою є прелюдія.

Цьогорічний міжнародний економічний форум у польському містечку Криниця Гурська буде особливим, оскільки 10 країн братимуть в його роботі участь у новій якості — як повноправні члени європейської спільноти, наголошують організатори форуму. Мета заходу, додають вони, полягає у «поглибленні політичного і господарського співробітництва між країнами Європи, і особливо — Центральної і Східної Європи». XIV економічний форум пройде під гаслом «Європейський виклик — безпека, солідарність, ефективність», а якщо говорити конкретніше і без гасел, то на пленарних засіданнях форуму увага буде приділена наступним питанням: 1. Як зробити Європу безпечною? 2. Як зробити її солідарною? 3. Як перетворити Європу на найбільш конкурентоздатну економічну зону? Такою є у загальних рисах програма заходу.

Скандал довкола ринку «Троєщина», що давно вже переріс у політичну площину, учора отримав продовження. Лідер Української народної партії, котрий входить до блоку «Наша Україна», Юрій Костенко направив міністру внутрішніх справ Миколі Білоконю листа з юридичною оцінкою дій МВС. У листі Юрій Іванович вимагає звільнити із посад винних у розповсюдженні неправдивої інформації силовиків, добровільно відшкодувати УНП три мільйони гривень і дати спростування неправдивої інформації.

Наша вже тринадцятилітня, та, що «ще не вмерла», Батьківщина, з'явившись на світовій мапі у 1991 році, була подібна до немовляти. Порівняння це не має жодної претензії на нетривіальність, але замінити його іншим складно. Бо й насправді, як дитина, що вже вийшла з протоплазми материнського лона і має відтепер дорозвинутись у повноцінну дорослу особину, так і країна, оголосивши про своє «аз єсмь!», повинна через певний час (відпущений на проходження ювенільної доби) явити світові розум і міць. Але для цього їй передусім треба навчитись артикулювати власні думки. Причому власною ж мовою. І ось тут і виникає перша проблема. Адже якщо дитину відгодовують материнським молоком чи принаймні сурогатом останнього, то організм держави потребує іншої поживи — найрізноманітніших програм розвитку та коштів на їх реалізацію. І з першим, і з другим українській мові пощастило не надто. А точніше — не пощастило зовсім.

Зайве казати, що на радянських теренах вінчання молодят у церкві було заборонено взагалі або ж (у ближчі до перебудови часи) зведено на маргінес. Тепер, коли освячення шлюбу в церкві є звичайним для багатьох пар, нібито на противагу цій тисячолітній традиції активізувалися відділи реєстрації актів цивільного стану. У РАЦСах тепер пропонують не лише отримати широковідомий «штамп у паспорт», а ще й відбути церемонію заручин. Власне, за таку новацію закохані мають дякувати українським законодавцям. Адже прийнятий Верховною Радою і чинний з 1 січня цього року Сімейний кодекс України передбачає «відновлення інституту заручин», як про це повідомляє прес-служба Міністерства юстиції.

Якщо досі праці Василя Яременка, фігуранта позову проти «Сільських вістей», поданого «Антифашистським комітетом», були об'єктом інтелектуальної дискусiї чи глибокого обурення для різних категорій читачів, то тепер дослідити історичні студії київського професора мають неупереджені експерти. Принаймні на цьому наполягають апелянти. Як уже повідомляла «УМ», слухання у київському Апеляційному суді, де розглядається скарга «Сільських вістей» на рішення суду першої інстанції про припинення випуску газети, останнім часом набули істотного прискорення. На судових засіданнях уже встигли виступити представники сторін. З боку наших колег слово мали народні депутати Юрій Кармазін та Валентина Семенюк, а також завідувач відділом права «Сільських вістей» Олександр Черевко та інші. Задовольнивши клопотання газети, суд викликав як свідка і керівника Харківської іудейської общини Едуарда Ходоса. Лейтмотив усіх виступів був однаковим — шукати ворогів візаві «Сільських вістей» почали не там, де слід. Це ж стосується і проявів антисемітизму, з нав'язуванням яких Яременку та виданню, що репродукувало його твори, «Сільські вісті» рішуче не погоджуються.

Насправді «топтуни», які ходили за кандидатом у президенти та знімали на камеру його весь день у Криму, лише... забезпечували Вiктору Ющенку охорону від можливих провокацій. Саме для того, аби унеможливити неочікувані напади на суб'єктів президентської гонитви, «відслідковуються можливі провокаційні наміри політичних сил супротивників, окремих радикально налаштованих громадян і навіть осіб із неадекватною реакцією або тих, що мають психічні рецидиви», — йдеться в заяві Головного управління міліції в Криму.