Були підстави побоюватись найстрашнішого ще 25 липня, коли після сильних дощів піднявся рівень не тільки великого Дністра, а й зросла течія в його подільських напівгірських притоках. У ту п’ятницю ввечері подружжя з села Борщівці Могилів–Подільського району — тридцятитрирічна Тетяна Непійко та тридцятип’ятирічний Станіслав Данильчук — поверталися з дня народження. На мокрій дорозі біля самого крутого берега Тетяна послизнулась і злетіла в річку Немійку, що бурхливо нуртувала під ногами. Станіслав кинувся їй допомагати, але його теж знесло водою.

Ніщо не віщує, що ви наближаєтеся до зони стихійного лиха: звичний рух транспорту на верхніх вулицях міста, розташованого на високому дністровському схилі, напівсонний спокій на провінційному автовокзалі — як і в сотнях інших подібних райцентрів. Та й на вуличці, що збігає від автовокзалу безпосередньо до залитої водою Стависької (так називається головна вулиця. — Авт.), снують пішоходи, на тротуарах ведеться жвава торгівля. А от шлях нижче вам уже перепинить неглибоке водне плесо, яке, щоправда, неважко форсувати — чи то на мікроавтобусі, чи й убрід.

Про такий спосіб обману покупців, як обважування, незабаром у вінничан залишаться тільки згадки, хоча досі він був одним із найпоширеніших — на це неодноразово вказували й перевірки управління з питань захисту прав споживачів, і кількість скарг самих споживачів. Вивчивши ситуацію детальніше, провівши опитування городян та обговоривши «вузькі місця» на «круглому столі», нинішньої весни міськвиконком прийняв резонансне рішення, яким зобов’язав усіх підприємців торговельної сфери замінити механічні терези на електронні засоби зважування, які унеможливлюють ошукування покупців. Термін для заміни відвели стислий: до першого серпня.

Троє депутатів Вінницької обласної ради, яких з’їзд Блоку Юлії Тимошенко 30 червня вирішив позбавити депутатських повноважень, не погодилися з таким рішенням і домагатимуться відновлення зневажених депутатських прав у суді. Покарали їх за те, що народні обранці нібито відмовилися ввійти до фракції блоку в регіональному «парламенті». Чим закінчаться судові розгляди — спрогнозувати важко. Особливо якщо врахувати, що інший «облрадівець» — Петро Слотюк, опинившись в аналогічному становищі рік тому, досі не може добитися від служителів Феміди розгляду справи по суті.

Дощі тривали з 23 липня й аж до вчорашнього дня, внаслідок чого збитків, як матеріальних, так і людських, зазнали п’ять західно–українських областей. Опади підтопили тисячі людських городів і помешкань, десятки мостів і автошляхів опинилися перед загрозою повної руйнації. На підмогу бійцям Міністерства з питань надзвичайних ситуацій підключилися військові та правоохоронці. Завдяки цьому вдалося врятувати і щойно народжених українських громадян — на Прикарпатті бійці спецпідрозділу «Беркут» вчасно забрали з епіцентру негоди новоявлену матір. Утім для 24 українців, з яких шестеро — діти, стихія на вихідних стала останньою картиною в їхньому житті.

Росіянин Михайло Ганган став другим активістом Націонал–більшовицької партії Росії, який отримав у нашій країні статус біженця. Після того як 31 грудня минулого року у Вінниці на залізничному вокзалі його затримала міліція і на кілька днів помістила до слідчого ізолятора, плануючи передати російській стороні, він офіційно звернувся до державних органів України з проханням про притулок. Процедура зайняла понад півроку, а два дні тому Гангана запросили до Держкомнацрелігій, де повідомили, що йому надано статус біженця.

«Завтра, можливо, навіть за кілька годин, битва на Дністрі дійде кінця». Такими словами 18 липня 1941 року закінчував фронтову кореспонденцію журналіст італійської газети «Корр’єре делла сера» Курціо Малапарте, розглядаючи з крутого молдовського берега місто Могилів–Подільський, що розкинулось за рікою. Він перетнув західний кордон разом із передовими частинами вермахту і напочатку відзначав (та й сам поділяв!) оптимізм, що панував серед наступаючих військ.

Водночас захисники протилежного берега так само уважно стежили за противником. Вони знали те, про що забув написати італієць: бої на водному рубежі тривали вже десять днів — з того самого моменту, коли німецька армія 7 липня вийшла до Дністра. Один із відбірних полків навіть із ходу форсував ріку, заглибившись до трьох кілометрів у лінію оборони, проте дуже скоро його відкинули назад за Дністер, завдавши значних втрат. Ще кілька спроб німців та румунів лобовими атаками прорватись за ріку успіху також не принесли.

У ті хвилини, коли Малапарте дописував свій матеріал, ніхто ще не міг знати, що останнє вогнище опору на цій ділянці Дністра — дот № 112 — у повному оточенні запекло відбиватиметься до 28 липня, сковуючи рух ворожих підрозділів. Він замовкне тільки тоді, коли проти нього використають неординарні засоби ведення бойових дій...

«УМ» неодноразово писала про те, як окремі правозахисники влаштовують гучні пресконференції щодо порушення прав людини «за колючкою», часто навіть не перевіривши інформацію. Керівництво Держдепартаменту з питань виконання покарань обурюється, що окремі шукачі правди відмовляються відвідати виправні заклади в рамках громадського контролю, хоча таку можливість їм готові надати в будьякий момент.

Поза­чер­гова сесія Він­ницької обл­ради, яка зіб­ралась учора для внесення змін до поточного бюджету, до двох запланованих питань порядку денного несподівано для присутніх додала третє. Фракція «Нашої України» виступила з ініціативою висунути на здобуття звання Герой України 72 річного Олексія Порошенка.

Група активістів із села Стадниця Вінницького району вдалася до резонансної акції протесту, результати якої можуть відчути на собі всі жителі обласного центру. Люди перекрили в’їзд на полігон твердих побутових відходів, який розташований на землях села, куди і звозиться майже все сміття з 360–тисячного міста, перегородивши його зрубаними деревами та дротом і поставивши ультиматум: негайно припинити будь–яку експлуатацію об’єкта.