Діти-біженці зі сходу України, які через обставини проводять літо у столиці, санаторіях під Києвом і на Західній Україні, про жахи війни майже не говорять. Вони знають про підірвані магазини, банки, заводи, знають про життя в бункерах і постріли під вікнами. Останні новини їх оминають. Вихователі у літніх таборах, куди запросили дітей зі сходу, у всіх без винятку забрали телефони.

Церемонія нагородження Одеського міжнародного кінофестивалю почалася з хвилини мовчання у зв’язку з раптовою смертю українського актора театру і кіно Віталія Лінецького. Фільм «Гніздо горлиці», де він грав батька, назвали найкращим у секції Work In Progress. Під час отримання нагороди режисер картини Тарас Ткаченко пообіцяв, що фільм закінчать і актора міняти не будуть. Із Лінецьким він відзняв приблизно відсотків 40.

У суботу зрання перед двома фестивальними майданчиками кінофестивалю в Одесі — Театрі музкомедії та кінотеатрі «Родина» — панувала зовсім не святкова атмосфера. Ще з четверга навколо фонтана перед входом у театр горіли лампадки, які люди приносили на знак пам’яті за загиблими у пасажирському літаку в Донецькій області.

На художній фільм історичного жанру «Поводир» Леся Саніна Україна чекала довгих вiсім років. До виходу на великий екран картина була готова ще наприкінці листопада минулого року. Та через події на Майдані прем’єру довелося відкласти. Хотіли показати її в березні та не відважилися, щоб фільмом ще раз не роз’ятрити свіжі рани українців.

Російські кінематографісти прийняли запрошення Одеського кінофестивалю і приїхали зі своїми новими фільмами на берег Чорного моря. Михаїл Сігал у програмі «гала-прем’єри» представив картину «Кіно про Алексєєва». Ангеліна Ніконова привезла «Велкам хоум». Анна Мелікян — «Зірку».

Цього можна було чекати. Якщо вже в програму Одеського кінофестивалю «Шлях до свободи» внесли документальний фільм «Я — femen» режисера зі Швейцарії Алена Марго, то слід було чекати появи роздягнутих активісток і Євгена Довлатова, відомого одеситам як «мужик у стрінгах».

Українських військових підтримують не тільки грошима, продуктами харчування, медикаментами, а концертами і літературними зустрічами. «УМ» розпитала в культурних діячів про їхню діяльність у військових частинах та на передовій.

У п’ятницю на березі Чорного моря стартував п’ятий Одеський міжнародний кінофестиваль у місцевому театрі музичної комедії. Цього разу організатори зекономили на пишностях і гламурі. По символічній червоній доріжці на церемонії відкриття пройшлися зірки українського шоу-бізнесу, політики, актори. Світових метрів не було.

У рамках проекту «Місця. Лауреати Премії Малевича» за ініціативи Польського Інституту в Києві у Національному художньому музеї проходила паралельна освітня програма. На одну із зустрічей були запрошені польські фахівці з освітніх проектів Лешек Карчевський і Мая Павліковська з Музею мистецтв у Лодзі).

Навіть для багатьох мистецтвознавців ім’я художника Анатолія Сумара мало про що говорить. Він прожив 73 роки, помер у 2006 році. Жодна з його робіт не зберігається у музеї, та й у приватних колекціонерів також. Сумар принципово відмовлявся продавати свої творіння.