Фінансові негаразди, від яких потерпає український спорт, змушує чиновників возити на великі змагання лише конкурентноспроможних спортсменів. На світову першість із легкої атлетики в закритому приміщенні, що проходила минулого уїк–енду в Катарі, захищати честь синьо–жовтого прапора відправилися 18 «гідних».
Напевно, жодного українського політика не називали публічно такою кількістю «епітетів», як одіозного Дмитра Табачника. «Україножер», «ксенофоб», «фашист», «дешевий клоун», «казнокрад, який тільки й уміє книги та картини «тирить» із українських музеїв» (до речі, так «похвалив» Табачника його нинішній колега по уряду, віце–прем’єр Борис Колесников) — це лише скромний перелік характеристик знаного професора. «Всенародну любов» доктор історичних наук здобув завдяки своїй послідовній антиукраїнській політиці. Тож небайдужа громадськість оголошує «АнтиТабачну кампанію» і вимагає «викинути Табачника на смітник історії». Просто з крісла міністра освіти.
Наприкінці минулого тижня наша держава встановила черговий антирекорд: стала лідером за річним зростанням споживчих цін серед країн СНД. Причому в цьому сумному рейтингу ми впевнено відірвалися від найближчих переслідувачів. Так, за даними Держкомстату, у січні 2010 року споживчі ціни в Україні зросли до січня 2009 року на 11,1%. Це на три відсотки більше, ніж у Росії, на приблизно чотири відсотки ми «випередили» Вірменію, Казахстан та Білорусь.
«У результаті спрямованого проти нього теракту в Цхінвалі загинув очільник Південної Осетії Едуард Кокойти. Російські війська у відповідь вторглися в Грузію. Аеропорти і морські порти бомбардують російські ВПС, населення прикордонних районів у паніці залишає свої оселі. Уряд евакуйовано, президента Михаїла Саакашвілі вбито, на чолі держави став Народний уряд на чолі з Ніно Бурджанадзе»...
Переглянувши в суботу ввечері такий «спецрепортаж» на одному з центральних каналів країни, грузинські телеглядачі в паніці хапалися хто за валідол, хто — за дітей–документи–речі, щоб тікати із «зони ймовірних авіаударів». Щоправда, майже одразу з’ясувалося: страшний сюжет — це не справжній репортаж, а лише інсценізація можливого розвитку подій у Грузії внаслідок російської інтервенції. Про це телекомпанія «Імеді», якій належить авторство скандального «спецвипуску новин», повідомила через півгодини після його початку. Проте спростування помітили не всі, і щонайменше до ранку в країні панували панічні настрої.
Сьогодні закінчуються основні покази 26–го Українського тижня моди — залишається тільки показ Світлани Бевзи, який пройде в четвер у Шоколадному будиночку. Світова економічна криза повернула дизайнерів обличчям до споживачів, і більшість колекцій, показаних на цьому UFW, були комерційними, готовими до тиражу, із мінімумом дизайнерських наворотів — гряде повернення до класики, яку можна носити у будь–який сезон, незважаючи на піруети молодих японських, в’єтнамських чи британських дизайнерів. Утім у кожному мейнстрімі є «альтернативники». «Це моя найнекомерційніша колеція, — сказала про свій витвір Ірина Каравай. — Я подумала, що криза все одно не дасть великих комерційних результатів, і вирішила максимально реалізувати всі свої дизайнерські задумки, без обмежень».
До найвидатніших представників української діаспори в колишній Югославії належить єпископ Діонізій Няраді. Він вивчив стількох студентів у семінаріях Львова, Ужгорода, Риму, особисто шукаючи для них кошти на навчання, що чи не вся міжвоєнна українська інтелігенція Югославії вважала себе його учнями. Він був єпископом Карпатської України у найдраматичніший момент історії краю. «Ніяк не можу забути той добрий і благий народ, веселий і відвертий, сильний, здоровий і бистрий, — казав він уже після поразки Карпатської України. — Цілий час думаю про них і завжди вони є перед моїми очима».
Київ невпинно втрачає власне обличчя, один за одним розсипаються архітектурні пам’ятки, що прикрашали вулиці міста десятки та сотні років. Влада не вважає за пріоритет опікування культурними пам’ятками, тож коштів на них завжди не вистачає. Немає і спільної відповідальності: муніципальна влада посилається на організації, що орендують приміщення та опікуються пам’ятками, ті вказують на брак коштів. Коло безвідповідальності замикається. А тим часом вода, вітер та мороз повільно роблять свою справу, і віковічне каміння без догляду розсипається. Минула зима своїми погодними екстремумами добре продемонструвала брак хазяйновитості в господарів міста: від відомого пам’ятника засновникам Києва відвалилися брати Кия та Либеді. Причому про «оновлену» композицію громадськості стало відомо завдяки... блогеру, який першим помітив оказію.
І долю цього монумента будь–якого дня можуть повторити десятки пам’ятників Києва: розсипається Будинок із химерами, тріснув п’єдестал пам’ятника Щорсу, продовжує розвалюватися Караїмська кенаса. Ремонту потребують монумент у Бабиному Яру, Києво–Печерська лавра...
Лютнева інфляція, яку днями оприлюднив уряд, подарувала неприємний сюрприз для аналітиків: виявилася хоч і не набагато, але таки вищою за січневу і становить 1,9%. На тлі стагнації в економіці тенденція виглядає тривожно. Прикро також, що знецінення грошей минулого місяця відбувалося значно швидше, ніж прогнозували ті самі аналітики: МВФ, незалежні експерти і навіть деякі експерти Національного банку.
Уже другий тиждень, щодня, вставши з ліжка, я одразу ж іду пишатися українськими металургами. Ще б пак — за минулий місяць наростили хлопці обсяг виробництва майже на 12%! Із усвідомлення, що дванадцять — це багато, а особливо у кризу, я відкриваю інтернет. І далі милую око урядовою статистикою: інфляція зменшується, платіжний баланс стрімко поліпшується, ВВП та все, що досі падало, починає загрозливо підніматися... Ще місяць–другий — і взагалі будемо ми з вами ого–го!..
