Коли сидиш в італійському ресторані N у ситому Берліні, п’єш смачне німецьке пиво, про долю остарбайтерів якось не думаєш. Колись ти чув і читав трохи на цю тему. Але сьогодні актуальніші яйця в парламенті і кораблі в Севастополі. І ті для ситого Берліна якось байдужо далекі. Люди тут більше цікавляться відкриттям виставки картин Фріди Кало і чому досі холодно. А тоді в італійський ресторан N приходить Марічка Шубарт — професійна балерина, акторка й театральний режисер, яка допомагає колишнім остарбайтерам з України: привозить до них європейських журналістів і акторів, виступає в пресі і ставить за історіями постраждалих у Другій світовій війні українців вистави. І навіть банально — купує їм картоплю й окуляри. За цю роботу німці нагородили Марічку високою нагородою імені Карла фон Осицького. Але найбільша нагорода для неї — сльози глядачів та їхні враження від вистави у книзі відгуків.

Що не кажіть, а в кар’єрі успішного тренера велику роль відіграє простий випадок. А ще — уміння опинитися в потрібному місці в потрібний час. Саме так і сталося з Володимиром Коробковим, котрий наприкінці квітня отримав свій, наразі найбільший ужинок на тренерській ниві — із «Дніпром» став чемпіоном України серед команд жіночої баскетбольної ліги. Наставник пропрацював із дніпропетровками заключну частину чемпіонату та «фінал восьми», і саме під його керівництвом «дніпрянки» перемогли у вирішальному поєдинку київське «Динамо». Зараз чемпіонки України перебувають у відпустці, а тренер уже думає про підготовку команди до нових змагань, на які керівництво клубу має дуже амбітні плани.

У дитячому будинку нового типу «Наш дім» немає кухарів, прибиральниць та інших робітників, без яких неможливий звичайний інтернат. Тут діти самі готують собі їжу, підтримують порядок та перуть. Крім того, всі вихованці будинку навчаються у звичайній загальноосвітній школі. Цей заклад, де діти живуть в умовах, максимально наближених до родинних, став першим таким в Україні. У квітні «Наш дім» відсвяткував другу річницю свого існування.

Дитинство важко уявити без гарної книжки й цікавої розповіді рідною мовою. Але в багатьох українців воно так і минає — без книжок. Статистика говорить сама за себе: на одну людину в Україні припадає лише одна книга національного виробництва. Дитячих — ще менше. У відсотковому співвідношенні книг українською мовою видається 34,6%, а російською — 61%. І ця статистика є лише вершиною айсберга.

Про істину можна сперечатися. У кожного вона своя, а от факти — річ уперта.

Глава держави. Отже — дер­жави, а не якоїсь її частини. Молода Українська держава таки спромоглася на такого главу в 2004 році. Новий Президент Віктор Ющенко відразу запропонував Універсал співпраці, а сокиру війни закопати. Всі підписали, окрім БЮТівців. Вони ще й козиряли тим. Це був початок ганебного кінця.

Квітень — другий місяць весни. Природа радіє, квітне. Тільки чомусь квітень — чорний місяць для України. У квітні народилися Катерина II — кривава, Ленін, Гітлер. У квітні Чорнобиль розділив долю багатьох українців на до і після аварії. У квітні 2010 року було підписано ганебний газово–чорноморський договір.

Схоже, природа симпатизує сплаву шику, гламуру й арту, чим є Каннський фестиваль: вона вгамувала шторм і заспокоїла ісландський вулкан, щоб учора ввечері, 12 травня, весь світовий кінобомонд міг насолодитися відкриттям кінофоруму на Французькій Рів’єрі. Одними з перших червоною доріжкою продефілювали актори Рассел Кроу та Кейт Бланшетт, які виконали головні ролі у фільмі–відкритті фестивалю «Робін Гуд». Голлівудська сага про героя Шервудського лісу є однією з небагатьох комерційних, а також американських стрічок, представлених на фестивалі №1 у світі.

У понеділковий вечір біля столичного Палацу «Україна» було, як завжди, не пройти. Дівчатка, дівчата та жінки у супроводі братів, чоловіків та синів чекали знайомих, просто розмовляли та, пропускаючи одні одних, заходили до приміщення. На вході їх чекав сюрприз: тендітна рожева троянда і побажання приємного вечора дісталось кожній. Жінки приємно посміхались, залюбки брали по декілька квіток і щасливо заходили до зали — шукати свої місця.

Після перемоги Януковича на президентських виборах Україна опинилася в новій політичній реальності. Мало хто з політиків це усвідомлює. Багато громадян інтуїтивно це відчувають. Україна перетворилася на поле бою. Події останніх місяців — це не міжпартійні суперечки і не тільки внутрішньоукраїнське протистояння.