Удруге поспіль у цьому чемпіонаті німець Себастьян Феттель здобуває «поул–позишн», потім — упевнено лідирує до середини дистанції, але зрештою втрачає таку близьку перемогу через технічні несправності боліда. На першому етапі — Гран–прі Бахрейну — гонщика команди «Ред булл» підвела свічка запалювання, а позавчора в Австралії Феттель «на рівному місці» вилетів у гравієву пастку через проблеми з гальмами. Якщо в Сахірі Себ подарував перемогу іспанцеві Алонсо з «Феррарі», то в Мельбурні головним адресатом «гуманітарної допомоги» виявився британець Дженсон Баттон, який нині представляє «Макларен».

Результати українських фігуристів на світовій першості у Турині не просто розчарували, а змусили вболівальників думати про повний провал, який очікує цей вид спорту в Україні багато років поспіль. Найкращим результатом українців стало 16–те місце Антона Ковалевського в чоловіків. Тоді як у жінок киянка Ірина Мовчан стала аж 40–ю із 53 учасниць — таку низьку сходинку наші фігуристи досі не посідали за всю історію участі України в чемпіонатах світу. Ірину випередили навіть пуерто–риканка, філіппінка, представниці Люксембургу й Узбекистану.

27 березня — у Міжнародний День театру — столичні (і не тільки) глядачі, актори, режисери, критики і можновладці вітали передусім Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка. Урочистий вечір, присвячений 90–літтю свого театру, «франківці» поєднали з професійним святом свідомо («день народження» театру — 28 січня 1920 року), запросивши чимало гостей.

Передислокувавшись із Театру оперети, де вручали «Київську пектораль», до Російської драми на традиційний «капусник», театральна громада міста наче опинилася в іншому мистецькому вимірі. Досліджувати фінансовий бік справи, аби хоч якось виправдати таку разючу відмінність цих двох подій, процес безнадійний хоча б тому, що в театрі імені Лесі Українки про якісь спеціальні фінансові вливання взагалі не йшлося. Просто захотіли люди зробити свято собі та своїм друзям — і вони його зробили. Не пошкодувавши для цього ні часу, ні таланту, ні душі.

Двадцять років не виходило жодної нової книжки поетеси Ліни Костенко, і ось за два тижні — дві! Минулого понеділка в «Українському домі» презентували перевидане і геніально (правда, без перебільшення) проілюстроване Сергієм Якутовичем «Берестечко», у Вербну неділю в тому ж залі — збірку «Гіацинтове сонце» вкупі з двоплитником Ольги Богомолець (обидва носії доповнено картинами Івана Марчука). Видавництво «Либідь», яке видало обидві книжки, і редактор обох видань Світлана Головко — іменинники на всю Україну, романтична деталь, яку переповідають усі причетні, — книжка «Гіацинтове сонце», куди ввійшли ті вірші Ліни Костенко, які стали піснями Ольги Богомолець, Світлані Головко... наснилася. Тепер ті, хто був малим, коли востаннє видавали поезію Ліни Костенко (1989 рік — «Вибране»), і ті, в кого взяли «почитати» цей раритетний томик назавжди, мають офіційну «Біблію» Ліни Василівни — нехай усього 35 віршів, але вичитаних, без помилок виданих, з авторськими комами і тире, словом, канонічних.

На фестивалі документального кіно, який стартував у столичному Будинку кіно минулої п’ятниці, презентують 32 документальні фільми. Настрій стрічок про права людини відображає виставка карикатур на ту саму тему, її експонують на другому поверсі: ситуація гірка, але відображена таким чином, що роботи викликають щирий сміх. Утім голова журі — славетний французький документаліст Патрік Барберіс — передбачає, що глядач на фестивалі на власній шкурі відчує, що таке катарсис через кіно. «Фільми такого жанру та рівня вивертають навиворіт душу, змушують переживати і плакати. Коли розумієш, що там, на екрані — не гра, там — справжнє життя, а не вигадані історії, починає змінюватися твоя свідомість, відбувається кардинальна переоцінка цінностей — від миттєвих задоволень до загальнолюдських істин».

Метро порожнє–порожнє. Народу — нікого. Незважаючи на годину пік — понеділок, дев’ята ранку, в цей час давка, як у передбаннику пекла.

Ментів теж немає. Проїхав від околиці до центру з двома пересадками, вийшов на вулицю на перекритій червоній лінії — ні посилень, ні ОМОНу, ні кінологів із собаками — нікого. Тільки на «Чистих прудах» стояло осіб десять, перекриваючи перехід на Сокольничеську гілку. Та на «Пушкінській» три менти розповідали один одному анекдоти — іржали посеред станції.

Найближчим часом ціна на газ для України не зменшиться. Ба, навіть навпаки: в бюджеті на цей рік уряд заклав зростання ціни на «блакитне паливо». За словами віце–прем’єр–міністра Сергія Тігіпка, планується подорожчання газу на 30 доларів, це пов’язано з чинними газовими угодами між Україною та Росією. «Ми заклали середню ціну газу в бюджет 334 долари. Висока ціна. Сьогодні ми платимо 304 долари за російський газ. Це контракт. За контрактом ця ціна повинна зрости ще», — зазначив Тігіпко в інтерв’ю телеканалу «Інтер». Віце–прем’єр вважає, що газовий контракт «складений дуже погано для України», і «нам практично немає за що чіплятися».